"Як іржа", точила Герасима Калитку думка ("Сто тисяч")

У творі Осипа Турянського "Поза межами болю" автор піднімає відразу кілька вічних проблем людства: взаємовідносини людини і держави, людина та її доля під час війни, причини війни та амбіції правителів країн під час неї, збереження моральності і духовності у військових умовах. Досить очевидною для кожного читача є і своєрідний протест автора проти війни,в якого з одного боку війна визнається безсумівним злом, а з іншого боку ніякого виходу з цієї проблеми автором не пропонується . На тлі всьго цього, звичайно,  піднімається і питання сенсу життя людини.
Згідно з сюжетом в центрі твору знаходиться історія семи друзів військополонених, які служили в австрійській армії, але потрапили в полон. Але доля була прихильною до них, і їм вдалося здійснити втечу в полон. Втім, наслідком цього стали ще більші проблеми - пора року тодішніх подій була зимовою, а знчить, друзям, довелося йтийти по безжалісному морозу. Саме погодним умоваму творі відведена дуже важлива роль  - автор детально її описує і показує в якості мало не самого ворога героїв твору. складні обставини наштовхують друзів на роздуми про життя та здійснення відчайдушних вчинків. Їм вже не потрібні гроші, вони готові спалити їх, щоб зберегти вогнище. Усвідомлення швидкої смерті змушує згадувати їх про своє колишнє життя і близьких людей. Втім всі вони зберігали людську гідність і не змогли їсти людське мясо навіть в умовах страшного голоду. Твір закінчується трагічно - в живих залишається лишеодин з семи друзів. Але Осип Турянський закінчує його оптимістичним висновком про те, що вічні цінності завжди перемагає смерть.
Питання сенсу життя в цьому творі досить очевидне. Його герої боролися за своє життя, незважаючи ні на що, здійснювали і не завжди обдумані вчинки, але в той же час навіть у таких складних умовах завжди залишалися гідними людьми. Думається, що якщо це вдалося їм, то повинно вдасться кожній іншій людині в будь-яких умовах. Основний сенс по Осипу Турянському - залишатися людиною в будь-яких обставинах і не шукати виправдань в  найскладніших умовах. Держава завжди була і буде жорстокою зі своїми громадянами. У деяких випадках держава настільки жорстока, як це описано в цьому творі. Але визначаючи свій сенс життя, необхідно розділяти взаємини між людиною і державою,а також між звичайними людьми, адже це далеко не одне і теж.

Астрід Ліндгрен

 

           Серед 35-ти всесвітньо відомих книг, створених письме-

Нницею, чи не найпопулярніші у всьому світі дві її книги: «Пеппі

Довгапанчоха» та «Пригоди Карлсона».

           Народилася майбутня письменниця 14 листопада 1907р.

у шведській провінції Смоланд, у звичайній селянській родині, і

назвали її Астрід Анна Емілія Еріксон.

          Славу письменниці принесла її перша книга – про невси-

дющю, на перший перший погляд – розбишаковату і ні на кого

не схожу, але водночас і схожу на багатьох її ровесників, та й

на саму письменницю.

         Постає питання. Як це дівчисько з’явилося в уяві письме-

нниці? Тут можна відповісти прислів’ям: «Не було б щастя,

та нещастя до Коли маленькій Карін, донці Астрід

Лідгрен, було сім років, вона тяжко захворіла і лежала в ліжку

кілька довгих місяців... Щовечора вона просила, аби мама розпо-

відала їй якісь історії. Астрід Ліндгрен уже й не знала, про що

розповідати, й доня сказала: «А ти розкажи про Пеппі Довгапанчоху!» Ось так народилась ця історія.

        А тепер – іще про народження одного з найвідоміших геро-

їв Астрід Ліндгрен: про Карлсона, що живе на даху. Відома річ:

діти страшенно не люблять довго лишатись вдома на самоті,

тому і вигадують собі усіляких друзів.

        Одного разу маленька Карін знову попросила маму розказа-

ти історію вже про Карлсона. Мати розказувала донечці фан-

тастичні пригоди про Карлсона, та його маленького друга, якого

звали Малюк.

        Я перекрнана, що дитина, яка прочитає якусь із цих двох

книжок то не покладе її вкуток, або викине, а навпаки покладе

на видне місце, щоб всі бачили, та також захотіли прочитати.