Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера."
Цитатна характеристика Митька через інших персонажів.
"О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)
"... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."
" Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?"
"І голова ж у тебе, Митько."
"Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."
"Але ж головний у нашій експедиції ти."
"Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."
"І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."
1.Кінь Остапа
"Кінь під ним гарячий, вороний, той, що у пана лишився на стайні"
2.Зовнішність Остапа:
"...Стрункого і міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчі..."
3.Почуття Остапа, яке охопило його на чужій землі:
"Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості - сильне почуття обурення стрепенуло його істоту. В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у опокинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки."
Объяснение:
извеняюсь только три
