Схарактеризуйте за планом (нижче) образ соломії 1.Соломія - головна героїня твору
2.Портрет
3.Риси характеру
4.Вчинки героя які розкривають його внутрішній світ
5.Ставлення героя до інших персонажів твору
6.Додаткові художні відомості( описи , які характеризують внутрішній стан героя)
7.Ставлення автора до героя
8.Власне ставлення

Привіт, Антон! Минуло пів року, як ти переїхав в інше місто. З того часу як ти поїхав багато в класі змінилося. З першого вересня до нас в клас перейшли три нових учня. Дві дівчинки і один хлопчик. Одна дівчинка займається балетом, інша ходить в музичну школу. Але головне надбання нашого класу – це Сергій, він дуже добре грає в футбол. Так що тепер наша команда стала сильнішою. Наступного разу, коли приїдеш, обов’язково зіграємо разом.

А ще недавно наша класна хворіла, навіть в лікарні лежала. Ми всім класом її відвідували. Через 2 тижні, її вилікували і дозволили вийти на роботу.

На початку вересня в школі була “Зарядка із зіркою”. Її вела олімпійська чемпіонка. А ще баскетбольний майданчик на вулиці підремонтували, пофарбували щити і кільця.

Приїжджай скоріше, ми з хлопцями скучили.

Объяснение:

Цитатна харвктеристика Князя
 А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не по-тикатиму.

— Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п'ю. Так і зіпсуюсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що — патріотичні почуття притуплені?

— Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще… — Шкода. Але що робити?

— Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!

— Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»

— Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії.

— Або якби князь був князем… І я — сама собою… І всі люди — людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні… Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…

— …є лицарі і з‑за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми до-зволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.