Гуманізм - це, іншим словом, людяність; здатність і бажання ставитися до оточуючих з повагою до їх гідності, незалежно від обставин.
Я вважаю, що саме гуманізм робить нас людьми.
Навіть саме поняття походить від латинського homo - людина, humanitas - людяний. Гуманізм передбачає не саме лише виокремлення людини з по іж інших істот, він ставить людину на перше місце в будь-якій сфері життєдіяльності. Тобто, якщо хтось заявляє про свою гуманність - то це означає, що людина для нього (неї) знаходиться в пріоритеті. Бути гуманним - значить намагатися робити все для комфортного існування людей. Людина - як головна цінність. Це основна ідея гуманізму.
Усім нам просто необхідно бути гуманними, якщо ми хочемо жити в гармонії з оточуючим світом. Тут дуже підходять слова з Біблії про те, що варто ставитися до інших так, як би ми хотіли, щоб ставилися до нас.
Отже, суть гуманізму в самому слові. Цінуйте і поважайте одне одного!
Гуманізм передбачає, що ти простягнеш руку до в разі потреби, даш корисну пораду другові, нагодуєш голодного; подумаєш тричі перед тим, як образити когось, навіть словом тощо. Проявів людяності дуже багато, спочатку вистачить бажання бути гуманним.
Объяснение:
Дружба — це велика цінність
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Цицерон
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не "розміняти" стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. (Колумбійське прислів'я)
У дружбі інтереси товариша повинні важити не менше, ніж власні, бо саме принципи рівності та взаємоповаги, ставлячи людей на найвищий щабель, допомагають зберегти у серці почуття безкорисливої любові до друга.
Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим — за виконанням обіцяного. (Жан де Лабрюйер)
Не можна плутати щиру дружбу із приятельськими стосунками, тому що приятелів у людини може бути безліч, але справжній друг — завжди один. У приятелів можуть бути схожі інтереси, спільне місце роботи або навчання, але між ними немає справжнього духовного єднання, яке робить людей одним цілим (наскільки це можливо). Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей "діамант дорогий", потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.
Не довіряти другові більш ганебно, ніж бути ним обдуреним. (Ф. де Ларошфуко)
Для кожної людини одним із найтяжчих випробувань є самотність. Недаремно ж людей, засуджених до страти, здавна карали ув'язненням у одиночній камері. Людина — це суспільна істота, і вона потребує товариства. У літературі існує багато прикладів того, як важко людина переживає самотність. Наприклад, граф Монте-Крісто з одноіменного роману О. Дюма або Робінзон Крузо Д. Дефо. Обидва героя були приреченими на невизначений термін бути наодинці із самим собою, і за справжній подарунок небес вважали своїх вірних друзів, яких зрештою зустріли — абата Фаріа та П'ятницю.
Але чи не буде лише спробою втечі від самотності намагання у першій-ліпшій людині знайти друга? Адже потрібно пам'ятати, що справжня дружба випробовується роками спілкування та складними ситуаціями, з яких обидва виходять із гідністю. Тож не варто звірятися людині, яку знаєш не досить довго та стосунки з якою базуються тільки на припущенні, що вона є гідною.
Объяснение:
