Без дружби життя було б сірим і не цікавим, тому що друзі частина життя кожної людини. Дружба - це безкорисливі, особисті відносини між людьми, засновані на довірі, теплоті сердець, відкритості й щірості. вмінні вибачати. Ти є повноцінною людиною, коли вмієшь любити. І через такі близькі взаємовідносини як дружба, ми цьому вчимося. Близький друг - це майже рідна людина. Найважливіше, це вміння зберігати в середині немов би хиве джерело. Можна знати людину десять років, але завжди знаходити у ній щось нове. З роками, людина внутрішньо зростає, іде вперед, і це справжне щастя внутрішньо зростають разом. Кажуть: " В мене є багато вимог, якою має бути людина. Чемною, розумною, цікавою і т. п.". Але є дуже мало замків, до яких підходить такий складний ключ, це мабуть неправильно.
Я відчуваю, що замок сердця має відкриватися просто "шпилькою"), але ця шпилька має бути золотою - це вміння віддавати любов.
Тому друзі, це важливі люди в житті, бо вони дають нам можливість, робити найголовніше, віддавати.
А.Дімаров написав у "Блакитній дитині" про своє дитинство. Розповідь була дуже щира, смішна й спонукаюча до осмислення життя. Блактна дитина - "янгол ", якого приводять у приклад сину автора . Але той був звичайним хлопцем , в якого була велика кількість пригод . Інколи вони були смішними, а інколи закінчувалися болісно й повчально.
Бажаючи сподобатися дівчинці, Толя поліз у чужий садок, який охороняв страшний собака. Був спійманий, зраджений друзями й осоромлений. За останнє й помстився.
Автор розповідає, як вони сміялися постійно з вчитиля, що заікався. Як бажали отримати хоч трохи уваги від улюбленної вчительки. А потім до й одружитися з іншим вчителем, закидавши яйцями її коханого-тракториста. А бажаючи виділитися і взявши жабку до рота, випадково проковтнув бідненьку, а потім ще довго прислухався до неї у своєму животі.
Багато пригод, велика вдячність матері , вчителям - ось про що цей незабутній твір.
