регинамаг
04.03.2022 16:49

1.Поява хлопчика- підпаска навіяла Шепталові спогади… А) про дитинство; В) про маму;
Б) про нанесену хлопчиком рану; Г) про поїздку до міста.
2. Шептало змалку найбільше ненавидів…
А) самотність; В) конюха Степана;
Б) хлопчика-підпасича; Г) табун, гурт і загорожі.
3. Яким бачить Шептало конюха Степана?
А) величний, сильний чоловік;
Б) маленький чоловічок з приземленим розумом;
В) мудрий і розсудливий чоловік;
Г) надзвичайно чесний і справедливий.
4. Яку роботу Шептало найбільше не любив виконувати?
А) крутити привід і їздити до міста; В) орати землю і возити сіно;
Б) возити силос і гній; Г) катати в неділю дітей.
5. Кінь Шептало найбільше соромився…
А ) становища робочої худобини; В) бути таким, як інші коні;
Б ) зневаги конюха; Г ) прикидатися покірним;
6. Подумки Шептало критикував деяких коней за…
А ) свавільність; В) обмеженість;
Б) безхарактерність; Г) надзвичайну покірність;
7. Дорогою до водопою Шептало тішить себе уявою…
А) що він найкращий з-поміж коней;
Б ) що він міг би виступати в цирку;
В ) що це він жене коней і Степана до водопою;
Г ) що його більше не поведуть на ферму.
8. Степан образив білого коня тим, що…
А)безжально вдарив його батогом; В) надів на нього хомута;
Б ) без його згоди погнав до водопою; Г) назвав ледачим зіллям.
9. Мати розповідала Шепталові про…
А) гордих білих коней; В) лісникову двоколку;
Б) покірність і слухняність; Г ) любов до життя
10. Шептало відчув свою неволю, коли…
А) Степан вдарив його батогом;
Б) кінський потік поніс його до водопою;
В) згадав про предків – циркових коней;
Г) хлопчик-підпасич накинув на його голову недогнуздок.
11. Несподівано для всіх Шептало…
А) покірно схилив голову; В) перестрибнув рів і помчав у лугову синь;
Б) сумно заіржав; Г) ударив копитом хлопця;
12. Шептало не міг стримати буйної радості, бо…
А) відчув запах справжньої волі;
Б) навколо було чимало соковитої трави;
В) був самісінький на всю луку;
Г ) мокрі мітлиці лоскотали черево та груди.

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
aneechkaa000
24.03.2021 06:52
Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті. 

Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір. 

Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками. 

Кайдашиха була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. 

Мелашка : 
Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на 
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, 
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, 
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та 
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні 
брови, густі-прегусті, як шовк. 

Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем. 
0,0(0 оценок)
Ответ:
0202991
12.03.2022 14:22
Воєнний час завжди вважається найскладнішим часом в житті кожного народу. На жаль, наш український народ стикався з такими проблемами досить часто. Саме такий час зображено в повісті Григіра Тютюнника «Климко». Дана повість дійсно здатна зворушити і змусити замислитися. Саме це і сталося в моєму випадку. Ця повість авторства Григіра Тютюнника справила на мене дуже сильне враження багатьма своїми особливостями.

Насамперед, і, напевно, на це розраховував і автор, найсильніше враження справила на мене доля головного героя, хлопчика на ім’я Климко. Цей хлопчик далеко не заслуговував того, що сталося в його житті. Звичайно, під час війни всім людям по-справжньому важко, дорослі теж не є винятком. Однак доля дітей набагато складніша, і їх проблеми викликають набагато більше жалю. Дітям під час війни доводиться дуже складно. Вони стикаються з майже непереборними проблемами. І шанси вижити для дитини без чужої до практично нульові. Такий приклад я побачив у вигляді головного героя повісті, у хлопчикові Климко. Він був дуже доброю дитиною, намагався не тільки вижити самостійно, але і до чимось іншим людям. Проте врешті-решт йому все-таки вижити не вдалося. І це мене дуже зворушило.

Під час прочитання цієї повісті Григіра Тютюнника я мимоволі ставив себе на місце головного героя, що змусило мене задуматися про багато проблем. Як би я поводився, якби залишився абсолютно один, без підтримки близьких і рідних під час війни? Що б я робив і як намагався вижити? Чи довго б я протягнув при такому житті? Насправді за результатами роздумів на такі теми я дійшов до висновку, що мені було б дуже складно дійсно залишитися в живих, навряд чи б вдалося прожити довше, ніж тому ж Климкові. Звичайно, роль дитини під час війни по-справжньому трагічна і сповнена болю і гіркоти. Замість того, щоб отримувати звичайну дитячу радість від життя, діти під час війни зобов’язані думати лише про те, щоб виживати, рятуватися від бід, голоду і бомбардувань. На жаль, частина дітей на сучасній території України теж зіткнулася з такою проблемою, і про цю проблему я теж задумався.

Я думаю, що ця повість може зворушить і змусити замислитись кожного читача. У ній дуже добре показано, що діти під час війни страждають набагато сильніше дорослих. Однак автор все-таки не дає відповіді, а що ж робити з цією складною проблемою сучасності. Таку відповідь дати не можу і я. Війни були і будуть виникати через ряд факторів і уникнути їх практично неможливо.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота