Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».
«Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».
«Готувався до втечі повільно і розумно. Він став обкрадати конюхів. В одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. Усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. При цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював».
«Або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше так жити не можу, а бідної Ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі».
Якщо ти чиниш зло в ім'я добра - це добре. Але платити за це зло будеш тільки ти. Це як врятувати Всесвіт, але після цього тебе катуватимуть. В ім'я добра немає зла, є тільки дії непідвладні долі. Якщо вбив людину аби врятувати десять безневинних, то це буде правильно, але переживати провину будеш ти. Так, воно таки виправдене, але тоді, коли зло не перевищує добро у тому рішенні яке ти приймаєш.
Чинити зло в ім'я добра - це готовність до втрати власної людяності і доброти. Люди переживають по різному власні поразки. Ті, що не відчувають відповідальності можуть бути людьми? А якщо зло приносить добро, то чи є воно злом? Чи стає добрим початком? Ми виправдаємо зло, але від цього виправдання самі потерпатимемо.
