Дати розлогі відповіді на питання. 1.Які події з біографії О.Довженка вразили вас найбільше?Чому?
2.Яке ставлення дідів до бійців, що відступають?Підтвердіть це прикладами з твору О.Довженка "Ніч перед боєм"
3.Якими рисами характеру наділила Н.Бічуя Славка Беркуту? Підтвердіть це прикладами з твору "Шпага Славка Беркути"
4.Чому Шептало добровільно повернувся в неволю? Чому він викачався в багнюці, приховуючи свою білизну? (Розлогі відповіді на запитання)

(1856-1916)Иван Яковлевич Франко был рожден в семье коваля 27 августа 1856г., в с. Нагуевичи (Львовская область). Учился Франко в сельской школе, сначала в Нагуевичах, а потом в соседнем селе Ясенице Сильном. В 1864 перешел учиться в Дрогобицкую «нормальную» школу.

 В 1865г. в его семье случается горе – умирает отец. Вскоре в дом Ивана Франка приходит отчим Гринь Гаврилик. Именно про смерть отца Иван Франко напишет свое первое стихотворение «Великдень 1871 року»(1871г.). Отчим оказался не злым человеком и дал возможность пасынку продолжать учебу. В 1867г. будущий писатель оканчивает школу, а с 1873г. учиться в гимназии, которую заканчивает на «отлично» 26 июля 1875г. и получает аттестат зрелости. Во время учебы в гимназии у Франка умерла мать Мария (в1872г.), которую он очень любил и посвятил ей свои воспоминания в стихотворении «Пісня і праця» (1883г.), в поэме «Гадки на межі» (1881г.).  
После смерти матери отчим женился вновь, но своего отношения к приемному сыну не поменял и ему продолжать учиться.

С ранних лет «Кобзарь» Т. Шевченка стал любимой книжкой И. Франка. В гимназии он продолжал формирование своего мировоззрения, поэтому интересовался также польской, немецкой, французской литературами. В итоге Франко пришел к мысли, что основой украинского литературного языка должен быть родной язык.

Летом 1874г. Иван Яковлевич Франко впервые путешествует самостоятельно по Подкарпатью и делает фольклорные записи. После Дрогобича осенью 1875г. он едет в Львов, поступает на философский факультет Львовского университета. Очень много пишет и становится самой влиятельной персоной в редакции журнала «Друг». 
   
Еще гимназистом он печатает свои первые литературные произведения в студентском университетском журнале во Львове «Друг». Вступив в студентский «Академический кружок», Франко стал активным работником и автором журнала «Друг». В журнале он помещает поэзии, переводы, печатает первую большую повесть «Петрії і Довбущуки». Также Франко напечатал перевод романа «Что делать?» М. Чернышевского в журнале «Друзья» (1877г.).

Его деятельность, благодаря доносам завистников, скоро была замечена, и его вместе с членами журнала «Друг» арестовали. В тюрьме И.Франко просидел 8 мес. до суда, а присудили ему только 6 недель. После выхода с тюрьмы писатель не сдался и продолжал свою деятельность. Вместе с М.Павликом И.Франко начинает издавать журнал «Общественный досуг», в котором печатает свои стихотвореня «Товаришам із тюрми», «Патріотичні пориви», начало повести «Boa constrictor». К сожалению, после второго номера милиция конфисковала журнал, поэтому название журнала пришлось сменить на  «Дзвін».

В переименованном журнале Франко напечатал свое знаменитое стихотворение «Каменярі» и рассказ «Моя стріча з Олексою». Последний номер журнала(четвертый по счету) вышел под названием «Молот».В этом выпуске Иван Яковлевич закончил печатать повести «Boa constrictor», сатирическое стихотворение «Дума про Наума Безумовича», свою очень популярную статью «Література, її завдання і найважніші ціхи».

В історію української літератури Пантелеймон Куліш увійшов насамперед як автор українського роману «Чорна рада. Хроніка 1663 року» (1857). У романі правдиво відтворено соціальні суперечності в Україні після перемо¬жної визвольної війни: між поміщиками і селянами, шляхтою і міщанами, міщанами і козаками, козаками і селянами, старшиною та рядовим козацтвом. Одним із наслідків цих суперечностей і стала «чорна рада», в якій взяли участь народні низи — «чернь». Оця «чорна рада» була кульмінаційним епізодом у боротьбі за гетьманську булаву між Павлом Тетерею, Якимом Сомком та Іваном Брюховецьким. І хоча підступністю Брюховецький здобув перемогу, автор показує нам і справжнє козацьке братерство, лицарство, честь. Викликає повагу паволоцький полковник Шрам, який прагнув до об’єднання України. Доля Батьківщини, рідного народу визначає сенс життя Шрама: «…Привернемо всю Україну до однієї булави», «Як треба рятувати Україну, байдуже мені і літа, і рани». Йому властиві риси справжнього лицаря-запорожця, який понад усе любить свободу і зневажає небезпеку. Гідний батька і його син — романтичний і мужній Петро Шраменко — «орел, а не козак». Відчуваємо велику симпатію до нього самого автора: «Він добрий був син і щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти». Основним критерієм оцінки вчинків своїх героїв є для Пантелеймона Куліша їхня відданість рідному народові. Недаремно полковник Шрам підтримує кандидатуру Сомка на гетьманство, бо він бачить, що саме Яким Сомко може зміцнити державність України. Сомка автор наділяє характерними рисами українського полководця і державного діяча — тими рисами, якими наділив його український народ в думах, піснях, легендах. Ідея сильної української держави згуртовує навколо Сомка представників різних верств тогочасного суспільства. Виняткова чесність, відданість своєму народові, мудрість увиразнюють духовний і політичний портрет Сомка як справді народного ватажка, фольклорно-епічного «батька». Пізніше, коли Сомка підступно полонив Брюховецький, переяславського ; полковника ціною власного життя хотів урятувати козак Кирило Тур. Та справжній лицар Сомко навіть думки не допускає про такий порятунок. Кирило Тур — ще один яскравий тип характеру в романі. Його життєва філософія — філософія свободи, любові й гуманізму, коріння яких — у легендах і переказах про козака Мамая, в характері запорожців. Ось як розуміє Кирило сенс свого життя: «А в нас над усе — честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала… слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже». Пантелеймон Куліш створив яскраві романтичні образи людей, відданих Україні, справжніх патріотів