Портрет-характеристику Ю. Винничука.

Диктант — від латинського слова «дікту» — диктувати. А ще «діктаре», що означає «розпоряджатися, наказувати»..Азбука — раніше алфавіт звучав так: аз, букі, веді, глаголь, добро, ... З назв перших двох букв і з’явилося слово азбука.
Олівець — Писати — щодо писання, то давній корінь цього слова українська, можливо, успадкувала з індоєвропейських часів. Проте з іншим значенням — пістрявий, пестрий «строкатий» (корінь pьs-). Значення «писати, малювати» зафіксовано лише у слов’янських, балтійських мовах (лит. piẽšti «малювати», прус. peisāi«пишуть»), а також у деяких індоіранських. У слов’ян і балтів це значення (корінь pis-) могло розвинутися під впливом усе тих самих давніх арійських мов, що панували в першому тисячолітті до нової ери в Наддніпрянщині. Принаймні серед їхніх носіїв було чимало письменних людей, без яких не могли обійтися торгівля та дипломатичні відносини. Корінь piś- у індоіранців позначав процес різьблення, карбування, висікання, вирізання (а ще — нарізання м’яса). Семантичний зв’язок із писанням простежується чітко. Pеśa від того ж кореня означало «орнамент, візерунок», pēśalá — «прикрашений, приємний, красивий», pēśakāra —«вишивальниця», дослівно «та, що робить візерунки». Як бачимо, з цим коренем пов’язані українські слова писанка, писанкарство, розписувати, розписний, 
вислів «неписана краса»

Велике щастя в кожного з нас є,

Воно у тім, що просто ми — живемо.

І кожен в цьому бачить щось своє,

Своїми ми стежинками ідемо.

Але навколо стільки є краси

І сонця, й світла, радості і казки…

Ми чуємо пташині голоси…

В піснях тих море ніжності і ласки…

І кольори повсюди тішать зір,

В деревах, квітах, у веселці грають…

В нічному небі є мільярди зір,

Що таїну пізнати закликають…

А на землі — джерельце з-під землі,

Верба над річкою спустила коси…

А в синім небі птахи, журавлі…

Отава в полі скошена в покоси…

І пахне стигле збіжжя на лану,

І медом пахнуть квіти, що повсюди…

Краса така, що просто в ній тону.

Ми з вами у раю живемо, люди…

Объяснение: