Выписать из прочитаных аньше стихов Т.Шевченка рядки,у которых автор обащаеться до Бога

1965 рік. Провесінь. Надмор’я Молодий професор-історик Борис Отава познайомився в санаторії біля моря з московською художницею Таєю, привабливою молодою жінкою з оригінальним світобаченням. Рік 992. Великий Сонцестій. Пуща У той день, коли він прийшов у світ, лежали білі сніги, світило низьке сонце, тиша стояла в подніпрянських пущах. Він вибирався з пітьми на світ, і плакав од незвіданості шляху. Потім був дід Родим. Власне, його руки, як широкі теплі лопати, Від них малюк заспокоївся й притих. Мав він блакитні очі, тож назвали — Сивоок. Родим був велетенським чоловіком із сивим волоссям, в одязі зі шкури дикого тура. Він місив глину, клав на круг і виготовляв різні вироби. Найбільше — богів. Потім фарбував і обпалював на вогні. Усе сяяло різнобарвністю. Дід був мовчазний. Сивоок із захопленням слідкував за його роботою, знав усіх богів, хоч цього йому ніхто не говорив — і Перуна, і Белеса, і Сварога. Найбільше ж хлопчик любив Ярила. Тільки пізніше здогадався чому — той був схожий на діда! Приїжджали купці й купляли богів, а Родим складав у хижці срібло, хутра та інше добро. Він нікого не боявся. Але одного разу прийшли люди в чорному зі срібним хрестом, сказали підкоритися одному богові. Почали трощити готових богів на полицях, Родим кинувся захищати — і поліг від меча. Сивоок вибрався через стріху й щодуху побіг у пущу. Після багатоденного блукання по Лісу Сивоок потрапив до медовара Ситника і закохався в його дочку Величку. Але, не витримавши підневільного життя у Ситника, втік у пущу. Там познайомився з Лучуком — вправним стрільцем з лука, хлопцем його років. Вони вирушили разом у мандри. 1941 рік. Осінь. Київ Професор Гордій Отава не встиг евакуюватися з Києва, оскільки до останнього моменту намагався врятувати цінності Софійського собору. Він потрапив до концентраційного табору для військовополонених, де його, як виявляється, наполегливо розоіукував колишній колега-науковець, а тепер штурмбанфюрер Адальберт Шнурре. Полонені не виказують Отаву, але він несподівано побачив за колючим дротом власного сина Бориса і називав себе. Рік 1004. Київ Сивоок і Лучук потрапили до Києва, де хлопців вразила краса християнських храмів. Якось вони опинились на галасливому київському торзі, де побачили багато чого дивного для себе. їхню силу й кмітливість помітив зухвалий та спритний купець Какора і запросив до себе охоронцями.

Добро і зло...Споконвіку точиться боротьба між цими протилежними силами.І не завжди перемагає те,що нам хочеться.А чому?Чому в світі так багато зла,і так мало добра?На це питання кожен відповідає по-різному.Чесно кажучи,я ніколи не замислювалась над цим.Ви помічали,що ми часто не звертаємо увагина добро.Воно здається таким звичним,а зло ми одразу помічаєм,бо бачимо,що люди роблять нетак як нам хочеться.Погані вчинки частіше закарбовуються в нашій пам'яті,аніж добрі.Ларошфуко казав:"Жодна людина,якою б мудрою вона була,не здатна збагнути всього зла,що творить".А грузинське прислів'я говорить,що"зла людина вважає,що всі люди схожі на неї".
Я думаю,що зло виникає через те,що у світі панує нерівність.Часто люди не цінують те,що мають,а пргнути надбати майно або якісь цінності легким тобто,роблячи погані вчинки.Давайте уявимо,що у світі панує лише зло.Це було б щось страшне,і я думаю,що люди довго б не змогли прожити так.Я думаю,що ви помічали,що після того,як зробиш добро людям,на душі стає тепло і приємно.Тож давайте робити добро,бо від цього залежить наше майбутнє і майбутнє наших дітей.Корчак писав:"Добра у тисячі разів більше ніж зла.Добро сильніше та незламне".