ответ:У восьмому класі я прочитала чимало цікавих творів. Вони були насичені різними подіями, емоціями, переживаннями. Кожен твір вразив мене. Прочитавши романи, вірші, повісті, я вивчила багато нових цікавих фактів про історію України, життя, звичаї, традиції та побут народу.
Є твір, який мені запам’ятався найбільше. Історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» вразив мене, показав справжню історію України. Відомий український письменник зміг чудово зобразити історичні події доби Руїни. У творі утверджується думка про необхідність підвищення національної свідомості українців. Доводиться факт, що провідною силою для розвитку держави є національна еліта. У романі автор закликає до єдності народу заради щасливого майбутнього. Куліш акцентує увагу на суперечностях між козаками, шляхтичами, міщанами.
Роман сповнений різноманітними образами. Кожен персонаж має свою характеристику, усі риси підкреслені за до художніх засобів. Окремий герой твору часто відіграє важливу роль. Роман побудований на історичних фактах, тому вражає те, що були лицемірні, підступні, егоїстичні люди, які готові були знехтувати Батьківщиною заради власної вигоди. Найлукавішим героєм є Іван Брюховецький. Це політичний авантюрист, який будував свою кар’єру лише на брехні. Навіть автор ставиться до героя зі зневагою, називає його Іванцем. Брюховецький — безчесна людина. Спокійно дивлячись людям в очі, він говорив неправду, втирався в довіру простому народові, намагався справити гарне враження, вдавав із себе скромного чоловіка. Іван таки зміг дістатися своєї мети. На раді серед черні він був обраний гетьманом. Вражає підступність людини. Одразу ж Брюховецький починає пригноблювати людей, називає їх дурним мужицтвом. Не можна спокійно реагувати на підступність Іванця. Мабуть, саме через таких людей Україна й переживала такі важкі часи після смерті Богдана Хмельницького.
На противагу Брюховецькому у творі змальований Яким Сомко. Це справжній патріот своєї держави. Він щиро вболівав за щасливе майбутнє Батьківщини. Автор змалював Сомка в образі продовжувача дипломатичної політики Богдана Хмельницького. Яким не хотів аби через його власні інтереси починалися чвари. Цей чоловік мріяв про квітучу державу, прагнув, аби два береги Дніпра приклонилися під одну булаву. Сомко — щирий, розумний, сильний, сміливий ватажок, який прагнув об’єднати Україну. Письменник зображує героя гарним чоловіком, воїном з ясними очима, відданим, благородним гетьманом. Душа радіє, коли розумієш, що все ж таки є справжні патріоти.
У творі піднімаються не тільки проблеми патріотизму, гідності, а й тема кохання. Стосунки між Петром Шраменком та Лесею Череванівною займали провідне місце в романі. Звичайно кохання розвивалося не безхмарно, були складнощі. Я була дуже рада, коли дізналася, що Петро та Леся одружилися. Я вважаю, що вони є достойною парою. Закохані довго боролися за свої сильні, взаємні, щасливі стосунки — і вони дісталися бажаного.
Объяснение:Отже, я в захваті від прочитаного роману. Цей твір відкрив для мене багато нового, я побачила історію України очима письменника. Мене вразило широке використання художніх засобів. За їх до Куліш дуже точно зміг підкреслити риси характеру кожного героя. Я люблю Україну, мені подобається дізнаватися нові факти про неї, вивчати історію, мабуть, саме тому «Чорна рада» Пантелеймона Куліша не залишила мене байдужою.
1834 народився Степан Руданський, поет, перекладач, етнограф, лікар. Освіту здобув у Шаргородській бурсі (1841–1849) та Кам'янець-Подільській духовній семінарії, яку закінчив 1855. Вступив до Петербурзького медико-хірургічної академії, по закінченні якої 1861 виїхав на службу до Ялти, де займав посаду міського лікаря, завідуючого лікарнею, лікаря в алупкинських маєтках Воронцова, карантинного лікаря в порту і навіть лікаря Ялтинського повіту. Руданський організував у Ялті першу медичну бібліотеку, метеорологічний пункт, міський ринок, у різних місцях Криму – фельдшерські пункти. Був почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи. Літературну творчість розпочав на початку 1850-х років романтичними баладами і романсами ("Розбійник", "Вечорниці", "Упир"). Літературна спадщина Руданського складається із 3-х рукописних книжок: "Співомовки козака Руданського: Книжка перша з 1851 року по 1857"; "Співомовки козака Вінка Руданського: Книжка друга, 1857, 1858, 1859" та "Співомовки Вінка Руданського, 1859–1860. Петрополь". Творчість Руданського жанрово різноманітна: балади, ліричні пісні, романси, віршові гуморески, байки та поеми історичного ("Олег – князь київський", "Павло Полуботок", "Павло Апостол", "Іван Скоропадський", "Мініх") і алегоричного змісту, "український дивоспів" під назвою "Чумак", переклад із стародавнього епосу ("Слово о полку Ігоревім", "Краледворський рукопис", "Іліада", "Батрахоміомахія"). Руданський збирав українські пісні ("Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С.В.Р."). В Ялті підготував до друку збірники "Подільське весілля" та "Копа пісень" (1862). Поет підтримував дружні зв'язки з В. Ковалевим, другом Т. Шевченка, з М. Костомаровим, М.Драгомановим, П. Ніщинським, І. Айвазовським та іншими. Влітку 1872 під час боротьби з епідемією холери захворів, загострилася давня недуга – туберкульоз, що врешті призвело до смерті. Нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ступеня.
