Искусство обогащает нашу жизнь. А один из его видов – литература встречает нас в самом начале жизненного пути и остается навсегда. Книга, подобно заботливым родителям, воспитывает и учит нас. Читая в детстве сказки, мы учимся отличать добро от зла, правду от лжи, добродетель от подлости.Литература учит чувствовать, понимать, сопереживать. Ведь каждая книга заставляет нас задуматься о том, что же хотел донести автор своим произведением. Какую мысль он вложил в свое творение? Узнавая новых героев, постигая их чувства и мысли, мсы начинаем лучше разбираться в людях, окружающих нас, а главное в себе. Недаром, многие великие деятели культуры и науки в минуты душевного волнения брали в руки художественную литературу. Они находили в ней спокойствие и удовлетворение. Книги найти верный жизненный путь, разыскивая который мы часто путаемся.Но это не все достоинства литературы. Благодаря ей мы узнали много нужной и полезной информации. Так, например, о походе князя Игоря было сохранено очень мало источников, а литературное произведение «Слово о полку Игореве» пролило свет на многие неизвестные факты.Описывая быт и нравы своего века, писатель нам составить картину времени.Книга даже повлиять на ход реальной жизни читателя. Например, прочитав рассказ Шолохова «Судьба человека», многие люди, жизнь которых была сходна с судьбой героя этого произведения, воспряли духом и нашли в себе силы жить дальше.Думаю, в этом и есть великая сила искусства литературы.
Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.
Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.
Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками.
Кайдашиха була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.
Мелашка : Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк.
Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
