Поліна
Весна буяла ніжно білим цвітом
І сонце сяяло, рясним дощем умите,
Коли я запитав:"Як звуть тебе, дівчино?"
Відповіла ти, усміхнувшись: "Я - Поліна."
Поліна, Поліна, Поліна -
Моя від Бога половина.
Своїм ім'ям заворожила,
Навік мене заполонила.
Твоє ім'я у серце моє лине,
Як звук сопілки, як цвіт калини.
Я б з нього пісню написав
І сам завжди її б співав.
Поліна, Поліна, Поліна -
Моя від Бога половина.
Своїм ім'ям заворожила,
Навік мене заполонила.
Холодна осінь жовтим листям сіє,
Хоч сонце світить та уже не гріє.
Та зогріва мене твоє ім'я
І цвіт кохання нашого, де ти і я.
Поліна, Поліна, Поліна -
Моя від Бога половина.
Своїм ім'ям заворожила,
Навік мене заполонила.
Поле голе стало знов,
Осінь вийшла за піском.
Лінь приїлася до заду,
Іній став моїм романом.
Нащо нам оті розваги?
Ананас підем купляти.
(я не знаю что это такое)
