Герої повісті шукали втрачену шаблю-реліквію, цінну річ, але вони і не підозрювали, що вже мали певні багатства: гордість за своїх предків, пошану до історичного минулого, любов до України. Руснак – маленька довірлива дівчинка, якій довелося багато чого пережити. Через випробування до дитини поступово приходить відчуття і розуміння національного. Кілька разів Наталочка зазирнула в минуле і саме тоді збагнула важливу річ: «Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!» Національне треба відчути всім серцем, побачити на власні очі.
Ми дійшли висновку, що наша сила в єдності. Усі ми – українці, нас єднає Батьківщина, почуття любові до неї, поваги до її нелегкої, але героїчної історії. Адже непоборним є той народ, який відчуває себе єдиним цілим!
Объяснение:
УДАЧИ!
Моя ніжна і рідна матусю, я вирішила написати до тебе лист з висловленням своєї любові і вдячності. Я зрозуміла, що кожна людина повинна цінувати своїх рідних, а особливо свою маму, тому що ви, наші неньки, - найближчі у світі люди і ваша любов найсвятіша. Матуснько моя, ти ніби той ангел-охоронець, що завжди допомагає мені і рятує з негод. Ти своїми ніжними руками-крилами захищаеш мене і даруєш своє тепло і затишок. Я дійсно зрозуміла, що лише мама, це та людина, яка ніколи не покине свою дитину у біді і нікому не дасть її образити. З перших днів мого життя ти присвятила себе, свої мрії і надії, своє дозвілля і турботи, мені, і я обіцює, що коли навіть стану дорослою і самостійною я не забуду про тебе, про свою неньку, про ту, якій я забов"язана всим. Мамо, ти вчиш мене всьому, даєш мудрі поради - ти найрозумніша, дякую тобі за це. Ще я хочу написати ось що: кожна краплинка твоєї любові свята; кожен промінчик твоєї ніжності і доброти найтепліші - я збережу навіки їх у своєму серці.
Объяснение:
УДАЧИ!
