1. "Софійка мужньо витримала вливання тарілки супу... Витримала братикові рулади й енергійне стрибання ним по кімнаті, витримала й роззявлену пащу підручника з математики..."
2. "... задивилась на захід сонця і уявила: вони з Вадимом Кулаківським стоять у цкркві перед вівтарем, а на ній - коралі..."
3. "Справжні принци мусять колись-таки надати перевагу тим, хто штурмує храми науки! На жаль, справжній принц уваги не звернув. Бо Софійку не викликали. Ні з ненависної математики, ні з улюбленої літератури..."
До рідного дому повертається з інституту панночка. Бабуся радо зустрічає її, розпитує про навчання у Києві. Але панночка не бажає розповідати про своє навчання, але вимагає в бабусі якнайшвидше купити їй модне вбрання. Тоді ж панночка вибрала собі дівчину для послуг - Устину. Відразу ж панночка виказала своє невдоволення здібностями Устини.
До панночки почали приїздити гості - паничі, і для всіх у неї було ласкаве слово. Вона шукала собі багатого жениха.
Весь побут панночка поставила тепер на свій лад. Дівчата-прислужниці весь час мусили шити та гаптувати, не мали перепочинку. Але панночка з кожним днем ставала все вимогливішою та сердитою. Устина ніяк не могла їй догодити. Одного разу панночка побила Устину так, що та надовго захворіла.
З часом паничі перестали приїзджати, бо панночка вибрала собі одного з них - незаможного лікаря.
Відбулося весілля. Через деякий час стара пані померла, і все майно дісталося панночці. Вона почала господарювати, і була дуже лютою до своїх кріпосних селян. Устина тяжко працювала на панщині, хотіла викупитися з кріпацтва. Вона вийшла заміж за Прокопа, і з часом викупилася на волю.
