1. Жанр твору "Неймовірні пригоди Івана Сили" 2. Прототип Івана Сили
3. Край, в якому народився Іван Сила
4. Місто, куди приїхав Іван.
5. Хлібний виріб, який украв Міха Голий.
6. Робота, на яку влаштувався Іван.
7. Хто такий Брякус?
8. Чим займався Брякус?
9. Де познайомилися Іван Сила та доктор Брякус?
10. Тварина, з якою Брякус порівнював Івана
.
нужна ​

Тема: зображення давніх часів, коли людей страчували за будь-яке чаклування, та звинувачення Анни в тому, що вона з багряного листя робить мишей. Ідея: засудження тих, хто за індивідуальність, творчу думку переслідує людину, звинувачує і виносить вирок на страту. Основна думка: кожна людина, навіть якщо вона ще маленька, — то неповторна індивідуальність, особистість. І шлях кожної людини — то ще й шлях до самоствердження. Жанр: філософська поезія Художні засоби «Кольорові миші» повторення: «кажу… кажу…»; «коли…, коли…»; епітети: «розлючений сусід»; «багряне листя»; «осіннє сонце»; «голі клени»; «сірий день»; метафори: «чаклунка збила … з пуття», «кіт залив … вирок». Композиція «Кольорові миші» Події минулого (шістсот якийсь рік) переносять читача у сучасність — переслідування інквізицією (судом) індивідуальності людини, її неординарної поведінки, мислення, творчості. Експозиція: знайомство читача з давнім минулим, коли «…розважали стратами юрму…, палили відьом … і не знали до пуття наук». Зав’язка: сусід привів десятирічну Анну до суду, звинувачуючи її в тому, що вона з багряного листя виробляє кольорових мишей, і вони завдають моральної шкоди його дітям. Розвиток дії: суд над Анною. Кульмінація: напруженість Анни в очікуванні вироку. Розв’язка: з’явився кольоровий кіт, який залив, викладений на папері вирок чорнилом, що так і не був проголошений. «Кольорові миші» художній аналіз У творі йдеться про дівчинку Анну з «шістсот якогось року», яку судять у Вишгороді за дивний «гріх»: з багряних кленових листочків «вона робила … кольорові миші», як повідомляє суд сусід-скаржник. Від тієї забави немає спокою, каже сусід: «чаклунка Анна збила з пуття його дітей», які забули про свої цяцьки, адже тепер «вночі їм сняться миші кольорові». Змальована кількома колоритними штрихами сцена суду оголює суть конфлікту й морального змісту вірша: зіткнулися неповторність і стандарт. Власне, дівчинку Анну судять за те, що вона — з її незрозумілою для оточення яскравою фантазією — не така, як усі.

Коли до Климка біг Зульфат,то він кричав що на них знову нападають італійці,але зараз воин вбивають всіх і все на свому шляху тоді,щоб вижити,нам треба негайно тікати. Климко дуже налякався, і вони швидко побігли до дому, де на них чекала з речами Наталя Миколаївна. Всі разом бігли полем, але раптом вони опинилися в лісі. Ідучи лісом,хлопці дивилися по сторонам і милувалися прекрасними пейзажами. Пройшовши 1 км вони побачили якусь хатинку. Підійшовиши до неї Наталя Миколаївна постукала, але ніхто не відчинив,і  позаду пролунав чийсь голос:
-Ви хто такі?Що ви тут робите?
Ми обернулися,а там стояв чоловік. Тоді Климко відповів:
-Ми,дядечку,із Донбасу,тікали від італійців!
Климко розповів про іхнє становище і що вони не знають що робити далі.
Тоді чоловік сказав
-добре!лишайтеся в мене! Я вам збудую нову хатину і будете жити тут!Тут спокійно, а ще недалеко є ферма будете за нею доглядати!
-Ми згодні!-сказали вони хором
Через 1 рік Климко і Зульфат ходили до школи, а Наталя Миколаївна влаштувалася вчителькоюу ту школу де вчилися хлопці.Всі були задоволені, а головне щасливі