ответ: Цитатник план поеми Кавказ
1. “За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.” 2. “Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави бога, Великого бога.” 3. “Кати знущаються над нами, А правда наша п’яна спить.” 4. “Ми віруєм твоїй силі І духу живому. Встане правда! Встане воля!” 5. “За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі.” 6. “А сльоз, а крові!? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов’їх. А дівочих, Пролитих тайно серед ночі! А матерніх гарячих сльоз! А батькових, старих, кривавих! Не ріки — море розлилось, Огненне море! Слава! Слава!” 7. “Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!” 8. “Ми християни: храми, школи, Усе добро, сам бог у нас!” 9. “… У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі! От бачите, які у нас Сидять на небі!” 10. “Ви любите на братові Шкуру, а не душу!” 11. “За кого ж ти розіп’явся, Христе, сине божий?” 12. “Неутомленнії поклони За кражу, за войну, за кров, — Щоб братню кров пролити просять, І потім в дар тобі приносять З пожару вкрадений покров” 13. “Всьому навчим! Тільки-дайте Свої сині гори Остатнії… бо вже взяли І поле і море.” 14. “А поки що — мої думи, Моє люте горе Сіятиму. Нехай ростуть Та з вітром говорять. Вітер тихий з України Понесе з росою Мої думи аж до тебе!..”бъяснение:
Це незвичайна єдність людини і природи особливо поетично змальована через сприймання малого Іванка. Про щезників, нявок, русалок не те щоб говорили повсякчас, але жили цим, вірили, і цією вірою зростала душа малого Палійчука. Довкілля було для нього продовженням казки, яку чув з народження. Він був таким, як багато хлопчаків його віку, але разом з тим особливим — людина з багатою уявою має цікавіше внутрішнє і зовнішнє життя. Наділений тонкою чутливою душею, Іван сам навчився грати на флоярі, ніби це дано було йому від Бога. Так само він навчився вірно і ніжно кохати. М. Коцюбинський зрозумів, що казка не йде від людини разом із дитинством. По-новому оживає вона в повір'ях і обрядах, у побожному ставленні до сил природи, в поетизації праці. Досить пригадати, як незвичайно поводяться пастухи в перший день на полонині: ватаг обходить стоїще з вогнем, разом із чоловіками видобуває саме живий вогонь. Справжнім чаклуванням можна назвати процес виготовлення сиру, який "родиться" в зеленій купелі сироватки. Раз по раз натрапляємо у творі на незвичайні описи, художні штрихи чи деталі.
Объяснение:
