Чому деякі байки не мають у своїй будові розділу "мораль"​

Яке суворе слово – Україна 

У ньому дзвін шабель, і гук гармат, 

І тулумбасів грім, і попелище хат, 

Й китаіікою накрита домовина.

Ю. Мушкетик

Скільки їх, народних героїв, відомих і невідомих, віддавали своє життя за Україну, віками боролися за її волю та незалежність і гинули з думкою про неї. Їх імена, можливо, і не збереглися б, якби не народна пам'ять, яка уславила подвиги своїх героїв у перлинах українського епосу – думах. Назавжди в пам'яті нащадків залишаться козак Голота, Самійло Кішка, Іван Богун, Максим Перебийніс, Богдан Хмельницький та інші герої, які були хоробрими, мужніми та відважними, жили й боролися в ім'я свого народу та рідної землі.

Саме про одного з таких героїв, який "не боявся ні огня, ні меча, ні третього болота", і розповідається в "Думі про козака Голоту".

Козак Голота – це узагальнений образ народного героя, що стояв на захисті мирної праці людей, боронив рідну землю від турків і татар. У думі змальовується поєдинок Голоти з багатим татарином, який мріяв упіймати козака й запродати його в рабство. Хитрому, жорстокому та жадібному татаринові народ протиставив свого улюбленця, якого наділив найкращими людськими якостями. Голота сміливий і відважний, кмітливий і дотепний, справедливий і чесний, має надзвичайну силу й наганяє жах на ворогів. Але він убого вдягнений ("шапка-бирка зверху дірка", його "шати дорогії" – це "три семирязі лихії", "постоли в'язові"). Його одяг і прізвище свідчать про те, що Голота – простий трудівник» який і був справжнім охоронцем рідної землі. Козак убиває татарина, що символізує віру народу в перемогу над ворогами.

Інший герой думи – Самійло Кішка – особа історична. Брав участь у морських походах козаків проти Туреччини й потрапив у турецький полон, у якому провів 25 років. Але бувши людиною волелюбною та хороброю, він організував повстання козаків-невільників на турецькій галері й повернувся на Україну, де був обраний гетьманом.

Правдиве змалювання важкого становища українського війська під час облоги Вінницької фортеці ми бачимо в "Думі про Івана Богуна". Герої цієї думи – Богдан Хмельницький та Іван Богун – це мужні захисники своєї Батьківщини, готові віддати власне життя, аби охоронити українські землі від польсько-шляхетських загарбників.

Усі герої народних дум – чесні, відважні, сміливі люди, які вірно та віддано служили своїй Батьківщині, не відступали перед труднощами й небезпеками, не боялися вогню, катувань та голоду, тому нащадки будуть завжди пам'ятати їх подвиги, а слава їх "не вмре, не поляже однині й до віка".

кохання є основою життя будь-якої людини. це почуття, яке дарує сили на подолання перешкод, надію на щасливе майбутнє, віру в себе. саме таке кохання відчували один до одного герої повісті м. коцюбинського «дорогою ціною». та, як то кажуть у народі – «хто не має кохання, той не знає і горя»,

з самого початку своєї трагічної оповіді письменник примушує нас захоплюватися остапом і соломією, співчувати їм і переживати за них. ці молоді люди щиро кохали один одного, але щастя не мали, бо спочатку їх розлучив бездушний лях, а потім господар і зовсім став погрожувати остапові позбавленням життя.

у центрі повісті до останніх її сторінок залишалися ці герої – молодий та сміливий парубок остап і заміжня жінка соломія. доведений до відчаю остап врешті-решт вирішив втекти з рідного села і відправитися на пошуки кращої долі. соломія була дуже засмучена звісткою про намір її коханого парубка втекти з села і відправитися аж за дунай. «тікаєш, покидаєш мене. і отсе я лишуся сама з тим осоружним чоловіком». та безмежна любов соломії до остапа все ж перемогла її почуття: вона вже погодилася на все і прийняла рішення, наче відірвала від свого серця шматок: «тікай, остапе, тікай, серце». а згодом вона й сама вирішила втекти разом з коханим.

і як же треба було кохати, щоб покинути, хоча і не дуже радісний, але все ж таки рідний дім, щоб залишити відносно спокійне життя і відправитися за дорогим і єдиним остапом. яку ж треба було мати вірність, щоб піти назустріч невідомості, неймовірним труднощам і небезпекам, щоб піти світ за очі, аби тільки бути поряд зі своїм коханим.

на які тільки вчинки, вигадки і хитрощі здатна жінка, яка віддано і щиро кохає. ось і соломія обстригає свої коси, перевдягається у чоловічу одежу, а свій жіночий одяг, який зняла з себе, викидає у ставок коло села. відчайдушної сили цій дівчині надає кохання, і соломія стає справжньою героїнею. під час небезпечного подорожу вона не розгублюється у найскладніших ситуаціях, вона скрізь рішуча, вміла і спритна. вона знаходить в собі сили не перелякатися і не розгубитися, вона перев’язує остапа, коли того ранять, саме вона шукає його в плавнях і врешті-решт врятовує.

але найбільш героїчна вдача соломії проявилася після арешту її коханого остапа. вона віддала все, що у неї залишалося, але це не його врятувати. та соломія не западає духом, гарячково шукає вихід з ситуації і, здається, знаходить. але її надзвичайно сміливому плану не судилося збутися. рятуючи свого коханого від неволі, ця непересічна жінка загинула у бурхливих водах дунаю.

протягом усієї повісті ми захоплюємося соломією, її нежіночою відвагою, мужністю та вірністю, самовідданістю та здатністю на самопожертву. і хоча почуття остапа проявлялися по-чоловічому скупо, все ж зрозуміло, що він щиро кохав соломію. а зостарівшись, в гудінні вітру він усе чув соломіїн поклик: «остапе! ».