"На другий день було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночі ні разу не бухикнув.тому дід зауважив,що я одчайдух і весь удався у нього, а мати сказала,що в оглашенного."
" Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі."
"А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю , коли березовий сік накрапає із жолобка."
" І люблю, коли гриби, обнявншись, мов брати, збирають на свої шапки росу."
" Я не дуже кривлюсь, коли треба щось зробити, охоче допомагаю дідусеві,пасу нашу вредюгу коняку,рубаю дрова,залюбки гострю сапи,люблю з мамою щось садити, або розтеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти
, але все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом."
"Я ніколи не був скиглієм,терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники..."
Объяснение:
Відповідь:
" Який смуток подовжує години Ромео? "
"Не маючи того, що, маючи, робить їх короткими".
'Закоханий?'
'Поза -
' Про любов? '
"З її ласки, де я закоханий" "
(Бенволіо та Ромео; Акт 1, Сцена 1)
"Один справедливіший за моє кохання? Всевидяче сонце
Неер бачило її збіг з самого початку світу".
(Ромео; Акт 1, сцена 2)
"Чи любило моє серце дотепер? Одягай це, зір,
бо я не бачив справжньої краси до цієї ночі".
(Ромео; Акт 1, сцена 5)
"Моя щедрість безмежна, як море,
моя любов такою глибокою. Чим більше я дам тобі, тим
більше маю, бо обидва нескінченні".
(Джульєтта; Акт 2, Сцена 2)
"На добраніч, на добраніч. Розставання - це така солодка печаль,
що я буду казати„ На добраніч "до завтрашнього дня".
(Джульєтта; Акт 2, Сцена 2)
"Подивіться, як вона спирається щокою на руку.
О, якби я був рукавицею на цій руці,
щоб я міг торкнутися цієї щоки!"
(Ромео; Акт 2, сцена 2)
"Ці насильницькі насолоди мають насильницькі цілі.
І у своєму торжестві вмирають, як вогонь і порох,
які, коли вони цілуються, поглинають".
Пояснення:
