Поміркуй!Чому не всі літературні пісні стають народними? А Малишко

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.

Привіт, анно! - здрастуй, тетяно! - анно, чому ти така засмучена? - у цьому сірому світі мене ніхто не розуміє, усі засуджують за те, що я не така, як інші. - але чому? ти ж така добра, щира, яскрава! за що ж так люди не люблять десятирічну дівчинку? - мені здається, за те, що я приношу радість у буденний світ. - не засмучуйся, я тебе розумію. - дякую. -  до речі, я знаю, як підняти тобі настрій! ми будемо робити кольорових мишей. - але за це мене й не люблять дорослі, а найбільше – мій сусід. - ну й що! тобі ж це подобається? тож почнімо! - я згідна. - і нехай ці миші розлетяться по всьому світу, і тоді в кожній оселі буде трішки щастя й веселощів! - дякую за підтримку! почнімо!