Кожній людині потрібні товариші й друзі. Інколи справжня дружба виявляється в екстремальних умовах, коли загрожує небезпека або приходить лихо, і людина не в змозі покладатися лише на власні зусилля. У такий момент може до тільки турбота й підтримка друзів, їхнє співчуття та розуміння. Але яким має бути справжній друг?
Насамперед друг має бути вірним, щрб ти зміг довірити йому свої таємниці. довіра - неодмінна складова цієї щирої дружби. Якщо людина не може довіритися іншому і щось приховує, то міцних дружніх відносин між людьми не складеться ніколи.
Друг має бути відданим.Відданість - це не пусте слово, це важка робота над самим собою. Відданість потребує доказів. Справжнім вірним другом може стати тільки віддана людина.
В цієї людини має бути почуття гумору)Гумор по праву вважається однією з найважливіших складових життя людини. Адже, якщо до всього ставиться серйозно, то життя здасться далеко несолодкої.
и звичайно добрий. Тому що неприємно спілкуватись з безсердечною людиною.
Дружба відбиває глибинні людські почуття, вона завжди була окрасою людських стосунків незалежно від епохи, раси, матеріального і суспільного становища. Тому для нас дуже важливо розкрити й визначити це поняття
Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.
Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.
Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана.
Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.
Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі. Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.
Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека. Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.
Объяснение:
Источник:https://www.ukrlib.com.ua/tvory/printit.php?tid=7807
