Вітер накличе щедротної зливи Яка із гілля пообтрушує цвіт Моє відгукнеться кохання щасливе І випурхне із-під зарошених віт. Приспів: А білі черемхи мов долі дівочі Стоять серед гаю в обіймах весни Над ними блакитність і зоряні ночі І мрії казкові забілені в сни. Білі черемхи ранкові сувої Роси вишиванка на тім полотні Що мати наткала із пряжі нової Й пошила сорочку на щастя мені
Де б не був, в якім краю - Маю доленьку свою. Солов'їв плекав для неї В молодім гаю. Доле, доленько моя, Осідлай мені коня, Я до милої поїду | Через гори навмання. | (2) Чорні вуса підкручу, Буйний вітер приручу, Через гори, через доли Вільним птахом полечу. Доле, доленько моя, Осідлай мені коня, Я до милої поїду | Без дороги навмання. | (2) Де б не був, в якім краю - Маю зіроньку свою. Солов'їв плекав для неї В молодім гаю. Доле, доленько моя, Осідлай мені коня, Я до милої поїду | Через гори навмання.
П'є моє коріння сік землі, День лежить на білому крилі, Подих вітру схилює жита, Пролітають стомлені літа... З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. З нами линуть у добрі і у журбі Материнські очі голубі. Чарівлива пісня живить нас І сумління сповідає час. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. Є в моїх садах мале село, Є криниця, чисте джерело, А коли вертаюсь я з доріг, Я цілую батьківський поріг. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе.
Хоч сторона моя багата, Красива квітами й людьми, Найкраща в світі — рідна хата Під ясеновими крильми. У ній тепло, і очі мами, І доброта її руки, А над смутними образами Горять барвисті рушники. Тут батьків труд і труд матусі, Поліття чесне, не рясне, А хліб домашній на обрусі — Неначе сонце весняне. Йдемо додолу, як на свято, Любуємося ворітьми: Найкраща в світі рідна хата Під ясеновими крильми
Вітер накличе щедротної зливи Яка із гілля пообтрушує цвіт Моє відгукнеться кохання щасливе І випурхне із-під зарошених віт. А білі черемхи мов долі дівочі Стоять серед гаю в обіймах весни Над ними блакитність і зоряні ночі І мрії казкові забілені в сни. Білі черемхи ранкові сувої Роси вишиванка на тім полотні Що мати наткала із пряжі нової Й пошила сорочку на щастя мені
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
