Виховна функція в творі за сестрою

Мати — найдорожча у світі істота. їй несе людина болі й радощі, сумніви й успіхи, помилки й гріхи. з нею хочеться порадитись, поділитись турботами, покаятись їй у гріхах. і хіба може бути присутній при цій сповіді хтось третій? бодай навіть брат, сестра, чи й батько? ні — з матір’ю на самоті. такою була для василя мама, ганна федорівна симоненко-щербань, людина з щирою поетичною душею, закохана у народну пісню, передала все це синові, виховувала його за мудрими заповідями народної педагогіки. природа наділила літературними здібностями і саму ганну федорівну. був у неї зошит «перлини поміж людей», куди збирала вона прислів’я, приказки у рідних біївцях. багато серед них придуманих матір’ю поета. і багаті вони на гумор і глибину думок, що тривожили її свідомість. саме образ мами є основним у творі.

якщо думати про сучасність покоління, завжди хочеться згадувати молодих людей. дехто каже, що молоді люди, можуть змінити історію. молодь - то є основа будь якої нації. нажаль, зараз люди не мають певних моральних принципів, і це може вплинути на розвиток нації в подальшому.

в давнину, люди багато працювали. їх контролювала церква. але через моду і іншого такого, люди мало стали вірити в бога. але на мою думку, найбільшим ворогом сучасного покоління - це погана компанія і коли втрачається авторитет у старших.

але є й люди з моральним принципом, які поважають інших, не йдуть за стадом за людьми. я думаю, що вони будуть прагнути змінити майбутнє україни на ще краще.