Люди-господарі своєї долі(за творами Т.Шевченка)
І в житті, і в літературних творах людина завжди стикається з проблемою вибору подальшого шляху. Читаючи твори Т.Г.Шевченка, ми бачимо, що людина там теж постійно роблять вибір, що зумовить її подальше життя. І, хоча у своїх віршах Шевченко часто описував життя простих селян, тобто людей, у яких було небагато шансів змінити своє життя на кращє, всі вони час від часу роблять вибір. Іноді це вибір боротися за свої права, за справедливість, за свою долю. Іноді - вибір між коханням та людським засудженням.
Рішення, що доводиться приймати героям поем Шевченка, назавжди змінюють усе їх життя. Таким чином, ми всі у певній мірі – господарі своєї долі. Кожен крок на нашій життєвій стежинці змінює наше майбутнє. Тому реба обережно ставитися до вибору шляху. Цьому нас вчать серед іншого і поезії Тараса Шевченка.
Відповідь:
Похмурий настрій героя перервала дівчина, вона привітала хлопчика, поцілувала.
Пояснення:
Вірш написаний у формі і спогадів ліричного героя про незабутні роки, коли він був маленьким хлопчиком. Тараса оточує рідна українська природа, де “сонечко сіяло”, коли він, пастушок-кріпак, випасав його на вигоні. Але все це було швидкоминуче, ніби сон. Обставини раптом змінюються. “Недовго сонце гріло”, “запекло, почервоніло і рай запалило”. Хлопчик немов прокинувся – перед ним розкрилось його соціальне становище. І в хлопчика “хлинули сльози, тяжкі сльози”. Але похмурий настрій героя перервала дівчина, вона привітала хлопчика, поцілувала.
Ця невеличка радість змогла піднести Душу пастушка, дати можливість відчути щось приємне, гарне. Знову по-іншому і приймається світ, “неначе сонце засіяло…” У цьому вірші передаються дитячі спогади, які поєднують щасливі, але дуже короткі переживання дитини, з її безрадісним кріпацьким життям. Сам поет пережив це становище.
