Підготуй уявне інтерв’ю з Володимиром Сосюрою

  Я прочитала роман Валер'яна Підмогильного"Місто".Це перший урбаністичний роман в українській літературі.У ньому показані проблеми села і міста.На мою думку,роман актуальний і в наш час.Тому що,сучасна молодь прагне виїхати з села і налагоджувати своє життя в місті,там більше перспектив на майбутнє.Головним героєм  є Степан Радченко.У романі показано,як змінюються його цілі,орієнтири та його характер.Спочатку він переїхав з села до Києва,щоб здобути освіту.Він не хотів залишатися в місті назавжди,а хотів повернутися в село,щоб потім до йому розвиватися.Степан упевнений,що завоює місто,бо воно для нього"старий  порох,що треба стерти".Письменник зобразив людину,в якій постійно борються добро зі злом, яка інколи заради особистого утвердження здатна вчинити щось аморальне, і водночас — це неординарна особистість, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприймати себе та довколишній   світ.Можна вважати,що Степан підкорив місто,адже він досяг значних успіхів та став відомим письменником.Та на мою думку-це місто підкорило його,тому що,воно поглинуло його,залишивши порожнечу в душі.

Я люблю Батьківщину за те що вона в мене одна.По друге я виріс в цих краях і я повинен пишатись ними.Для кожної людини своя країна найкраща.Для мене ця країна є Україна.
Я люблю свою рідну Неньку та буду поважати її до кінця свого життя ! 

за сосюрою
"Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!.."