УСТАНОВИТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ
(Ю.Яновський "Майстер корабля")

Розпочинається ця чарівна казка розповіддю про злого троля, який зі своїми поплічниками створив страшне дзеркало, що потім зруйнувало не одне людське життя. А потім читач дізнається про хлопчика Кая і дівчинку Герду, яким через їхню бідність не було місця на землі погратися, але їхнім садком був невеличкий ящик із трояндами на даху. Вони граються, товаришують, розмовляють з бабусею і ще не знають про страшні і несподівані пригоди, які заважатимуть або допомагатимуть Герді знайти свого названого братика: візит Снігової Королеви, відвідування веселих принця із принцесою, напад зухвалих розбійників, заступництво крикливої і самотньої маленької розбійниці...

Ця казка, безумовно, захоплююча і приваблює своїми героями. Але, імовірно, що Кай із самого початку є не зовсім доброю людиною. Тому і крихти дзеркала так легко увійшли в його око та серце. Особливо ж подобається, звичайно, Герда. Ця добра, розумна та кмітлива дівчинка привертає увагу своєю поведінкою. Коли її друг потрапив у біду, вона прийшла йому на до Так роблять тільки справжні друзі. Вони не кидають товаришів у лихі часи. Подорож Герди у пошуках Кая містила багато цікавих пригод. Дівчинка чемно себе поводила зі старою чаклункою, з принцом та принцесою, з розбійниками, зі старою лапландкою та навіть із родиною круків. її доброзичливість, віра у перемогу над Сніговою Королевою до й досягти своєї мети. Кая було врятовано.

Як це не дивно, Снігова Королева, що заморожує серця людей і забирає їх до себе, можливо, не настільки жорстока, як це здається на перший погляд. Звичайно, вона виглядає бездушною та холодною. Але, хто знає, може, їй дуже самотньо, тому вона так відчайдушно викрадає людей, щоб хоч з кимось поговорити. Адже жорстокість може виявитися звичайною ображеною відлюдкуватістю.

Соломія - мужня, вольова й ніжна жінка. Вона щиро кохає Остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з Остапом вона перебуває у плавнях. Незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану Остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. Пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, у яких доводилося Соломії боротися за життя Остапа, а відтак - за волю. Вольовий характер сильної жінки, коли вона відчула, що може не знайти тяжко пораненого Остапа, передається простими реченнями (або складносурядними) з багатьма дієсловами: «Соломія знесилилась і впала. їй стало душно. Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали і очі блищали, як у звіра, що попався у лабети». У малюнках природи письменник здебільшого використовує чорні й червоні барви: чорні - при зображенні мороку, осінньої ночі, червоні - в картинах пожежі. Обидва кольори співзвучні переживанням Соломії. «Та ще коли б вона (Соломія) хоч могла бачити його рану, обличчя - їй, здається, не так би важко було. А то ся пітьма, сей чорний, клятий морок. Він оточав її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкіру, виповняв її всю та гнітив очі…».