Дехто вдає з себе добряка, щоб якось піднятися у суспільстві та показати своє «благородство». До комусь, а потім чекає покірливості, поваги, поклоніння власній персоні. Насправді ж , людина просто грає роль, а навіщо? Психологи знаходять тут дві причини – одна явна, а друга прихована. Явна – це невиправдана гордість, зверхність і надмірне самолюбство. Прихована ж причина, цілком вірогідно, криється у страхові залишитись непоміченим іншими. А це вже наслідок психологічної слабкості, невпевненості у собі.
Поміть: роблячи добру справу, але з корисливими цілями, людина дурить і себе, і інших, а справжнє життя минає стороною. Найгірше у цій ситуації те, що перекручується саме поняття добра. Люди вже не вбачають у ньому того безцінного дару, котрий не купується за гроші.
Объяснение:
