для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, “як дикий тур, загнаний, знесилений”, не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї.
Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру,то “одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину”. І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.
Головні герої повісті – Остап та Соломія – кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були “товаром”, тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово.
Все це спричинило до втечі.
Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія булине поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного.
Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в’язниці та збирались відправити назад до пана.
Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.
Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі.
Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об’єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.
Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека.
Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.
Объяснение:
тут найди что тебе нужно))
, еміграція може бути вимушеною, коли на своїй землі жити неможливо і необхідно шукати добробуту на чужій, хоча це дуже важко. Протягом життя людину спіткають різні події, з якими кожен бореться по-своєму. Переконливим доказом цього аргументу є твір Василя Стефаника «Камінний хрест», головний герой – Іван Дідух – вимушений переїхати до Канади разом зі своєю сім’єю через передчуття майбутньої кризи. Викликані промовами сусідів почуття болю та жалю розкривають душу емігрантів. Хазяїн переконаний, що чужа країна - могила для нього й дружини, бо втрата Батьківщини дорівнює смерті. На мою думку, Іван Дідух - це узагальнений образ, у якому втілені риси й переживання багатьох переселенців.
По-друге, є й такі випадки, коли людина добровільно покидає свою країну і виїжджає закордон на роботу, для навчання тощо. Валюта росте, тому заробітки у країнах Європи – це вигідно. Освіту у Польщі, Німеччині, Нідерландах отримувати сьогодні дуже престижно, а крім того – результативно, і я з цим погоджуюсь.
