П’єса Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» розповідає цікаву історію про низькі людські почуттях і якостях. Як зрозуміло з самої назви твору, найголовнішою мотивацією для головного героя твору є тільки гроші. Герасим Калитка був дуже жадібним, не мав нічого більш важливого в своєму житті, ніж збагачення. В цілому цей образ був досить характерним для того часу. Тоді справді гроші і земля були надзвичайно важливими для людини і її успішного життя.
У відповідності до змісту твору, Герасим Калитка дуже любив дві речі – гроші та землю. У творі наведено величезна кількість прикладів того, як він все це любить і наскільки він жадібний у зв’язку з усім цим. Він докоряв своїх слуг за зайвий з’їдений ними шматок хліба, хотів одружити свого сина на багатій дівчині, яку син не любив. Він був жадібний навіть по відношенню до власної дружини, яка просила дати їй коней, що добратися до міста. Більше того, Герасим Калитка був готовий на будь-які хитрощі і навіть на незаконні дії, щоб хоча б трохи збагатитися. Одного разу до нього в гості прийшов єврей і запропонував за кілька тисяч справжніх грошей купити сто тисяч грошей фальшивих, які неможливо розпізнати. Герасим був настільки жадібний, його свідомість було настільки помутнілою, що він погодився на цей очевидний обман. Крім того, йому були сильно потрібні гроші, щоб дати їх у борг під заставу чужої землі Смоквина, а потім витребувати цю землю собі. На жаль для Герасима, сто тисяч, видані йому євреєм, виявилися простими папірцями, а тому він не зміг купити землю Смоквина, та й видані єврею гроші були втрачені.
Немає жодних сумнівів у тому, що навіть якщо б афера Герасима Калитки виявилася успішною, щасливою ця жадібна людина ніколи не стала би. Вся проблема в тому, що людська жадібність просто не має меж. Якщо людина жадібна, вона ніколи не заспокоїться. Помилково вважати, що багаті люди не можуть бути жадібними, тому що у них багато грошей. Навпаки, якщо людина багата, значить, гроші для неї дуже важливі. А це в свою чергу говорить про те, що вона їх надзвичайно цінує і ні за що не віддасть і не поступиться будь-кому іншому ні за яких обставин.
Можна з упевненістю говорити про те, що Герасим Калитка не заспокоївся б, якби отримав землю Смоквина. Більше того, ця удача зробила б його ще більш жадібним до грошей і до землі. Він би відчув, що у нього все виходить, що всі його афери проходять, а тому продовжив би шукати можливості наживатися на оточуючих. Я думаю, що невдача Герасима повинна була послужити йому уроком і показати йому, що гроші і земля можуть зіпсувати людину.
Главный герой произведения Эней - сын обычного человека и богини. Он плывет по морю к новым берегам, чтобы построить там новый город. Но боги послали на его корабль всевозможные водные стихии. Ему на приходит владыка морей Нептун и его. В итоге корабль оказывается у неизвестных берегов.
Эти неизвестные берега оказываются Африкой, тут правит Дидона. Ее изгнали из родного города, и она тут строит новый город Карфаген. Все дворцы расписаны картинами с битв Трои. Дидона принимает гостей и со вниманием слушает рассказы Энея.
Троя не сдавалась своим завоевателям. Ее никто не смог покорить. И вот греки решили захватить ее с обмана, они построили огромного коня, внутри него спрятали своих самых лучших и сильных воинов. Сами сделали вид что, отступили, жители Трои радуются и пируют.
Коня, которого греки оставили в дары богам забирают себе и ввозят его в крепость. Под покровом ночи, когда вся стража спит, из коня выбираются воины и нападают на спящих жителей Трои. Со всех сторон выступают воины и нападают на жителей Трои. Город пал, Энею сниться мать и говорит ему бежать из города. Он отца и брата и плывет к неизвестным берегам.
Теперь скитаясь по миру, Эней никак не может найти себе место под Солнцем. В одной стране их не приняли, в другой стране бушует страшная чума. В итоге, подплывают к другим берегам, а там нет пищи. Боги предрекают голод и смерть. В ходе этих долгих скитаний отец Энея умирает. Эней и Дидона как никто поняли друг друга и полюбили.
Но вскоре к Энею во сне приходит Меркурий и зовет его строить Рим, плыть ему нужно в Италию. Дидона просит любимого остаться, она ему объясняет, что вскоре между Римом и Карфагеном будет война. Что ее и его потомки будут воевать. Но Эней ее не слушает и уплывает с города. Дидона не выдержала расставания, и покончила жизнь самоубийством.
Его люди не хотели плыть, сожгли много кораблей, на тех, что уцелели Эней, доплыл до Италии. Вскоре чтобы узнать будущее он спускается на реку смерти, там встречает своего отца и видит мертвую возлюбленную. Он объясняет ей, что не хотел уезжать. Но она непреклонна, молчит и не слушает его.
После скитаний Эней остановился в Лации, попросил руку и сердце дочери повелителя этой страны. Состоялась свадьба, но бывший жених Латии нападает на город, повелитель покидает свой трон. Начинается война. Эней уходит за подкреплением, его мать спускается на землю, просит сковать ему доспехи, на которых история Рима изображена.
Идет страшная кровопролитная война, которой ни конца, ни края не видно. Боги сами не рады, что разожгли эту войну. Эней и Турн решились на поединок, чтобы закончить эту войну кто победит в поединке тот и выиграл, но началась опять кровопролитная битва и поединок не состоялся.
В ходе долгой битвы Эней находит Турна. Они сражаются, побеждает Эней. Турн просит пощады, Эней соглашается, но видит на враге, одежды своего воина и убивает Турна.
Источник: Краткое содержание Вергилий Энеида за 2 минуты пересказ сюжета
Объяснение:
Извините что так много
