Гуси-лебеді летали характеристика бабусі й батька, образом Люби

Сори что так много просто книжга большая
«Джури козака Швайки» переказ

По степу на коні Вітрику мчав найвідоміший розвідник Пилип на прізвисько Швайко, яке він отримав за те, що як швайка впивався в татар, вбивав і тікав. Він був поранений та все одно зумів вбити головного бея в діброві і знову зникнути. Далі йде розповідь про село Воронівку і її жителів сироти Грицика, його найкращого друга Санько та його матері тітці Мокрині, що була дужча за чоловіків, старого і поважного козака діда Кібчика та його онука Демко на прізвисько Дурна Сила.

Тутешній староста пан Кобильський, почувши про можливий набіг татар, вирішив підготуватися і подався до Воронівки за новими челядниками, збіжжям. Та Грицик з Саньком крикнули, що татари вже тут і пап втік. Так як пан цього б не пробачив діти пішли з села до Василя Балеймового і інших козаків, що також були з Воронівки.

Дорогою вони бачать челядників пана Кобильського Тишкевича та інших, що грабують козаків, видаючи себе за татар. Втікаючи від них та вовка вони побачили як татари гналися за козаком, що сховався в очеретах та так його і не зловили. Коли татари пішли вони познайомились з ним, то був Швайка. Він відвів їх до Василя Балеймового.

Коли ж козаки поїхали щоб зібрати інших для битви з татарами до острова приплив Тишкевич, якого Грицик, Санько та вовк Швайки Барвінок взяли у полон. Та коли прибули інші козаки, то Тишкевич хитрощами втік, але Швайка разом з дітьми почав погоню. Тишкевич втік до татар, які почали шукати Швайку. Саме в цей час Швайка взнає про дар Саньки — ворожбу, і вирішує віддати його на навчання до ворожбита дідо Кудьми.

Тим часом Тишкевич обдурює Дурну Силу, що втік з полону, бере його у спільники і грабує козаків. Біля Воронівки зустрічаються Демко, діди Кібчик і Кудьма, а потім і Швайко з хлопцями. dovidka.biz.ua Дурну Силу Швайко б’є різкою, після чого Демко з дідом їдуть у плавні віддати здобич та на осуд козаків, Кудьма забирає до себе Санька, а Швайка разом з Грициком їдуть далі.

Демка козаки прощають і він з дідом залишається у плавнях, де з іншими строять першу зимову фортецю на острові від татар. Санько вчиться у Кудьми, але той дуже хворий. Коли приїжджають козаки, Швайка, Грицик, то стає відомо, що козаки відбили напад татар і тепер козаки об’єднуються з усіх земель і йдуть у дніпрові плавні.

Пан Кобильський підступно ув’язнює Швайку, але приїжджають дід Кудьма, Санько та інші козаки, напускають мару, що вони переяславський староста. Ворожбити визволяють Швайку, а Тишкевича змушують відшмагати пана Кобильського, чим зробили його ворогом для пана.

Козаки групуються біля Бобрового острова, а потім нападають тисячею на 5 тисяч татар та отримують перемогу. Але Саїд-мурза збирає нову п’ятитисячну орду і проводе бій біля Бобрового острова. Більше половини татар гине і вони відступають, але і козаків залишилось менше 400 і то майже всі поранені. Вирішують після підкріплення спуститися нижче Дніпра до острова Хортиця і зробити там нову січ, а Швайка зі своїми джурами Грициком і Саньком їдуть в степ.

значення п'єси миколи куліша "мина мазайло" вчора і сьогодні.

у цьому творі найввдатніший український драматург двадцятого століття микола куліш яскраво зобразив процес українізації, який відбувався у двадцяті роки. ї саме завдяки цьому п'єса не втратила своєї гостроти і в наш час. чому? тому, що дійсність того часу і наше буття схожі: в україні відбувається процес відродження національної культури та мови, національної самосвідомості та української нації взагалі. українізація, як і будь-що, має і своїх прихильників, і своїх ів. одні їй, інші стають на перешкоді. представників обох таборів можна зустріти навіть в одній родині. такою є родина мазайлів. сам мина, його дружина та дочка рина — це противники українізації. всі родичі, окрім сина мини мокія, дуже бажають змінити своє "плебейське" прізвище мазайло, яке здається їм "недоброзвучним", на тюльпанова, розова, сіренєва або алмазова, чи вже на крайній випадок — на мазеніна. для зміни прізвища у них є кілька "дуже вагомих" підстав. по-перше, голові родини ніколи не щастило через це прізвище: у школі його на регіт брали, жодна гімназистка не хотіла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не приймали, од кохання відмовлялися-мазайло! жінку свою він вже обдурив: сказав, що прізвище його мазалов, а не мазайло. по-друге, мина прагне будь-що пробитися до "вдасть імущих". а щоб досягти цього, переконаний він, треба зректися своєї предківщини, змінити українське прізвище, тобто зректися власного "я". а по-третє, в той час дуже багато хто змінював своє прізвище. це була, так би мовити, мода. тож мина не хотів відставати. крім цього, можна було б похвалятися новим прізвищем перед сусі. на думку мини після зміни прізвища для нього почалося б нове життя. він вважає, що перед ним одразу одчиняться всі двері, думає, що зі зміною прізвища він змінить також і ставлення оточуючих до себе: його будуть шанувати, всі будуть вважати за честь бути з ним знайомими, а особливо — приймати у своєму домі. нарешті його мрія збулась: він став миною мазєніним. але мазайлу-мазєніну не вдалося здійснити все, чого він так прагнув: за систематичний і зловмисний опір українізації його звільнено з посади. отже головне в людині — це її вчинки, її душа, а не зовнішність, прізвище чи багатство. палкий прихильник українізації в родині мазайлів — це мокій. він не лише не бажає змінювати своє малоросійське прізвище на мазєніна, а навпаки, намагається додати до власного прізвища ще й квач, щоб було виключно українське прізвище. мока — українець в душі, а не лише на словах. він дуже чітко і дохідливе висловлює свої думки про українізацію, дивовижно ніжно відчуває всі відтінки, всі нюанси українських слів. наприклад, слово "бринить" він не переклав просто "звучить", а розкриває його повний зміст на прикладі багатьох словосполучень, щоб уля зрозуміла всю красу і дивовижність української мови: орел бринить, сніжок бринить, думка бринить, спів бринить. мокій так впевнено доводить свої думки, що навіть зміг переконати улю, яка згодом приєдналася до нього. але ж у цій пєсі ми бачимо, що й українці можуть бути різними. такими, наприклад, як мокій та дядько тарас. вони обидва українці, але українізацію сприймають по-різному. мока робить все, щоб полегшити та прискорити цей процес, а дядькові тарасові це не подобається. він каже: "їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не " різниця між мокієм та дядьком тарасом в тому, що старий, хоча і за все українське, але за таке, яке було раніше, за старі звичаї, обряди, традиції; він не хоче нічого нового. я , що така думка неправильна: не можна весь час залишатися на одному місці, завжди треба щось оновлювати, йти вперед, бо без нового історія залишалась би на місці. кожен час несе з собою властиві йому ознаки, які по-новому відтінюють старі традиції, звичаї та обряди, а не змінюють чи ві їх зовсім" ніколи не можна забувати про минуле, бо це життя наших предків, наша власна історія. як висновок зі всього написаного можна сказати лише одне: ми — українці, живемо в україні, тут жили наші предки і будут жити наші діти, а тому ми повинні шанувати та любити і свою країну, і свій народ, і свою мову та культуру, бо все це — наше. як кажуть американці: и можливо, в цій країні погана економіка, тяжке життя, багато безробітних і ще дуже багато чого поганого, але це — моя країна! " нам треба це взяти за приклад. значення цього твору і сьогодні дуже велике. він є нам зрозуміти, як треба поводити себе в наш с кладний і такий суперечливий час.