Мико́ла Васи́льович Го́голь (рос. Николай Васильевич Гоголь; прізвище при народженні Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський; 20 березня [1 квітня] 1809 року, Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 21 лютого [4 березня] 1852 року, Москва, Російська імперія) — російський письменник українського походження.[5][6][7][8][9][10][11][12] Походить з відомого українського роду Гоголів-Яновських.[13] Вважається класиком російської літератури, найвизначнішим з представників її «української школи».[7][8][13] Окрім внеску у російську літературу, Гоголь також мав непрямий вплив і на українську літературу й українську культуру в цілому, а також був завзятим етнографом й збирачем українського фольклору.[14][15]
Объяснение:
Жито, як стіна.
2) Жито таке, що й вуж не пролізе.
3) Усе те пригодиться, що на полі корениться. З гречки й проса – і каша, й паша.
4) Просто боїться, а дощеві кланяється.
5) Як діждемо літа, та нажнемо жита, поставимо в поки, та вдаримо в гопи.
6) Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь.
7) Соловейко вдавився ячмінним колоском, а зозуля мандри кою.
8) Летить літо, як крилами.
9) Літом і мале піде, то вробить.
10) Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець, то й ситий чоловік.
Прислів'я
Дерево міцне корінням, людина — родом і народом.
За рідний край життя віддай. Батьківщина — всім матерям мати.
Учися в народу, бо не перейдеш і броду.
Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Навіть пташка має рідну землю.
Всяка пташка своє гніздо знає.
У своїй хаті й кутки помагають.
Чужа хата гірше ката.
Чужий кожух не гріє.
Дон Доном, а найкраще вдома.
