Iдейно-художнiй аналiз малишка вiрш оксана

Я дуже люблю подорожувати, і тому є багато причин. По-перше, подорож - це дуже цікаво. Куди б я не поїхав - за кордон, в українське місто або навіть у село - я завжди бачу щось цікаве. 
По-друге, подорож - це корисно. Під час подорожей я зустрічаюся з різними людьми, а кожна людина - це особистість, тому спілкуватися з людьми дуже корисно. Це - шанс  дізнатися чогось нового, такого, що ніколи не дізнаєшся, якщо весь час сидіти вдома.
Крім того, з подорожей я завжди привожу пам'ятні сувеніри та фото, які можна потім роздивлятися, згадуючи про поїздку, або показати друзям. 
Я люблю подорожувати, бо я - колекціонер. Але я колекціоную не речі, а приємні враження від моїх подорожей.

Риба — в озері. А от коник-стрибунець зимує в мурашнику. Не вірите? Пізньої осені старі мурахи вкладають малих мурашат у ліжка, примовляючи: — Пора спати! Спати! Цілісіньку зиму! Але мурашата пустують, граються, вередують. Тоді старі мурахи кличуть коника-стрибунця: — Заграй нашим діткам колискову! Коник бере скрипочку і грає малим мурашатам тиху лагідну мелодію. І малі мурашата одразу засинають. За ними поринають у сон і мурахи. Останнім, випустивши із зелених лапок скрипочку, засинає сам коник. Він теж спатиме цілу зиму. Та навесні прокинеться першим, вибіжить із мурашника назустріч сонечку і заграє веселу закличну мелодію.