Президент- це дуже відповідальна професія у нашій країні. Я багато чув(ла) від батьків та дорослих про нашого презиента, що він погано робить свою працю. Міркуючи, я зрозуміла, що я хочу стати президентом.
Якщо б я була президентом, то я до народові своєї країни: і інвалідам, і дітям з дитбудинку,і людям з малоприбуткових сім‘й. Я би працювала дуже активно та кропотлив, до б кожній людині чим могла.
У цьому творі я прикликаю людей у свого президента країни і інколи йому до або прислухуватися до нього, бо президентом може стати не кожен.
Відповідь:
Вітрик був дуже вірним, розумним, витривалим конем. Навіть татари це признавали. Ось як про Вітрика думає Гафур ага: "Добрячий кінь у цього уруса! Вже третіх міняють татари — а наздогнати не можуть. Коли усе ж полонять цього Швайку... , то коня його забере собі. Звісно, на такому перед турецьким султаном не погарцюєш, проте в поході про кращого годі й мріяти". А сам Пилип Швайка примовляє: "Все одно наздожену, — пробурмотів Швайка. — Від Вітрика ще ніхто не втікав". Опис автором Вітрика: "кошлатий кінь", "вірний", "невтомний", коли Пилип звертається до нього, то "у відповідь Вітрик хитнув головою". А ще він любив плавати. " Трохи позаду з задоволеним пирханням плив Вітрик. Схоже, вечірнє купання в теплій дніпровській воді йому подобалося".
Барвінок: свого коня Вітрика і вовка Барвінка Пилип сприймає як вірних, надійних товаришів. Вони розуміють один одного з одного погляду чи з одного слова. Здається, ще трішки і Барвінок заговорить. Цитата: "Проте говорити Барвінок ще не навчився, то ж знову повернувся до кісток". Барвінок розумний, сміливий вовк. Коли Тишкевич зі своїми товаришами приплив на острів грабувати козаків і хлопці розгубилися, то "Один лише Барвінок і не думав розгублюватися. Його хижі очі пильно стежили за кожним рухом прибульця..". Коли хлопці, рятуючись від татар покинули острів, то Барвінок залишився, тому що Пилип наказував йому бути на острові. "Барвінок твій, до речі, й досі там. Ми вже до нього і так, і сяк - не йде з острова, хоч ти криком кричи, хоч мовчки падай! — Поганий був би він Барвінок, аби послухав будь-кого". Барвінка боялися як вогню татари. "Тієї ж миті сіра блискавка вилетіла з кущів і впилася в зашийок Гафура-аги. ... Розширеними від жаху очима дивилися татари на свого конаючого агу, на величезні вовчі сліди, що чітко відкарбувалися на багнистому чорноземі. ... Хтось із татар нажахано зойкнув і почав розвертати коня. Подалі, подалі від цього місця, де за деревами причаївся потворний перевертень і от-от запустить в горлянку свої страхітливі вовчі ікла!"
Пояснення:
