Я вважаю, що всі люди різні і мають право мислити так, як вони вважають за потрібне. Але на моє переконання, оптимістам набагато простіше досягати своїх цілей і долати життєві перешкоди. У той час, як песиміст закриється у собі після чергової невдачі, то оптиміст усвідомить свою помилку та буде рухатися далі до своєї мети, я так вважаю, тому що неодноразово стикався зі схожими ситуаціями, і переможцями з них завжди виходили оптимісти.
По-перше, яскравим прикладом саме такого розуміння для мене є Тарас Шевченко, який виріс у дуже непростий час, проте він був впевненим, що колись Україна розквітне, та прикладав для цього колосальні зусилля.
По-друге, у зв'язку з порушеною проблемою хочеться згадати головного героя твору братів Рудченків "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" а саме Чіпку, який з самого дитинства був песимістом, такий іб мислення не привів його ні до чого хорошого, а можливо і був причиною усіх скоєних ним злочинів.
Отже, висновком моїх міркувань стане така думка: оптимістам живеться комфортніше та простіше, але це особистий вибір кожного.
Ліричний герой-образ в ліричному творі, що передає думки, почуття, емоції автора, але не тотожний самому поетові.
Объяснение:
приклад:
Зимовий ліс! Від краю і до краю
Він застиг смолистою стіною,
Серце неспокійне бентежачи
Неправдоподібною тишею.
Він мене гнітить своєю величчю,
Повним відчуженням від усього
І зарозумілою байдужістю
До життя за межами його.
Ніби немає веселого сяйва
Міст, загублених далеко,
Ніби немає ні щастя, ні страждання,
Ніби немає обертання Землі.
Лише часом злітає ворон круто,
Потривоживши царську ялина,
І бушує цілу хвилину
Маленька тиха хуртовина.
