В завійну ніч з незвіданих доріг, Від злих заграв і переправ жорстоких, Мене тривожать дальні голоси Живих і мертвих, знаних і забутих; З обличчями, притертими, як пил, З корінням рук, з півкулями зіниць, В пороховім завзятті, як в надії, Ті голоси вплітаються вночі У дерево, в невкриту сизу воду, І спопеляють камінь жаром слів, І спопеляють серце. — Не забув? Не кинув нас на муку і розпуку? Вставай, іди! — І я встаю, мов клен, Пронизаний очима й голосами...
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
