Остап вишня твір "письменники" аналіз

Метафори - не палає пожежею, вона розливається зануриться, засяє змійками, хлинули промені, (розганяє, розсовує)

Порівняння-блиск їх подібний блиску кованого срібла. Немов злітаючи, піднімається могутнє світило. Подібно островам, не рушають з місця. Так само блакитні, як і небо. Як дим, лягають рожевими клубами.

Епітети-прозорими рукавами. Блакитні смуги. Чорнуваті і невизначені.

Холодні тіні. Заснувшими верхівками.

Уособлення-Погода встановилася. Зоря не палає пожежею. Край хмарки засяє змійками. Хлинули промені. Колір небосхилу не змінюється

Объяснение: соррі я з Росії українську мову погано знаю

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.