У культурі Відродження з посиленням світських почав мистецтва і все більшою індивідуалізацією творчості, відбувається розпад органічної «соборної» універсальності середньовічного синтезу мистецтв. Складаються нові форми синтезу, засновані на усвідомленні самостійної ролі кожного з мистецтв.
Синтез мистецтв XVI - XVIII століть пов'язаний не стільки з церковними ритуалами, скільки з особливими формами світського побуту (тріумфи, придворні феєрії, оперні та балетні вистави, палацові ансамблі).
