Маруся Чурай: "Вона ж співала, наче голосила, на себе кари Божої просила. Співала так, як лиш вона уміла! А потім враз – неначе заніміла.; стояла, яко з каменю тесана; Іван Іскра:"То – козак. Таке нещастя хоч кого знеможе. Це ж можна тут рішитися ума. Любив же він Марусю, не дай Боже! Тепер сидить, лиця на нім нема."
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
