Контрольна робота. творчість в. симоненка, м. павленко, л. пономаренко. 7 клас. 2 варіант 1 рівень (тести) 1. хто назвав в. симоненка «лицарем на білому коні» в українській літературі? а) м. рильський; б) п. тичина; в) о. гончар; г) в. сосюра. 2. що сиплють ночі в лимани в поезії в. симоненка «лебеді материнства»? а) рожеве пір’я; б) зорі сургучеві; в) золоте сяйво. 3. яким словом в. симоненко підкреслює неповторність кожної людини в поезії «ти знаєш, що ти — людина? »? а) інша; б) особлива; в) єдина; г) чарівна. 4. що пропонує відкривати в «океані рідного народу» (поезія «гей, нові колумби й магеллани») в. симоненко? а) нові землі; б) духовні острови; в) великі таланти; г) дорогі скарби. 5. з якими почуттями зводили квартал полонені німці в новелі л. пономаренко «гер переможений»? а) з любов’ю і розпачем; б) зі страхом і байдужістю; в) із ненавистю й злістю. 6. які прикраси виготовляв фрідріх із цегли? а) намисто й підвіски; б) сонця і квіти; в) кубики й кульки. 7. що стало символом пам’яті про полоненого німця після його смерті? а) квітка нагідки; б) цвіт вишні; в) гілка бузку; г) гроно винограду. 8. який предмет символізував успіх і щасливе майбутнє родини ягід? а) сережки; б) підвіска; в) коралі; г) браслет. 9. хто з роду кулаківських накликав прокляття на нащадків? а) яків; б) фрол; в) васюня; г) гордій. 10. врятування якої героїні стало запорукою ння роду кулаківських? а) катерини; б) франі; в) горпини; г) клави. 2 рівень 1. які почуття викликає у вас полонений німець фрідріх? аргументуйте відповідь. 2. чи погоджуєтеся ви зі словами в. симоненка, що необхідно «мріяти й шукати, доки жити»? (поезія «гей, нові колумби й магеллани»)

Валентина Ульянова Знаток (373) 1 год назадІдейно-художній аналіз: 

Вірш написаний 1911 року і за деякими джерелами є першим друкованим віршем Павла Тичини. 1911 рік - це лише період становлення майбутнього поета, як особистості, рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста. 
Вірш не належить до жодної збірки, пізніше входить до збірки „Сонячні кларнети”. 
За жанром – це шедевр інтимної лірики. 
Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних емоцій відчуття кохання 
Ідейне навантаження вірша не чітке, тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, отже, уславлення гармонії. 
Ліричний герой сповнений почуттів, він звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що і він, він закликає до рішучості, проте сам, не виявляє рішучості, лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а закохані, очевидно, бачать спільні образи. І тому риторичне питання початку вірша трансформується в риторичне ствердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях! 
Головних героїв тут цілий ряд. Безперечно, спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть бездіяльна, бо просто спить... але і у своєму сні вона – це все для ліричного героя. 
Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними питаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині простір ширшає – це вже гаї, вони сплять, але „все бачать крізь тумани”. Простір враз стає глобальним – місяць, зорі... а потім швидше звуковий образ ..”солов’ї” (цікаво, хто бачив вночі солов’я?!), але як же вночі вони співають... 
Навіть у такого красномовного лірика , як наш герой не вистачило слів виразити , як же вони співають: „А солов’ї ...” Красномовні три крапки, чи не так? 
Художні засоби , які наявні в цьому вірші традиційні для інтимної лірики. Але головним, я вважаю – протиставлення. Природа-людина, в даному контексті повна співзвучність. Риторичне запитання, риторичне ствердження, звичайно ж, епітети, метафори. Присутня синекдоха „дідугани” (дерева) 
Римування: 
Яскраво виражений чотиристопний ямб з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне (перевірте) 
Кохання не потребує слів, це надзвичайно тонке почуття, яке досить часто брудниться словами, пафосність тут недоречна, вона дратує. Якщо вже і писати про кохання, то саме так, без од и дифірамбів на адресу об’єкта почуттів, а так просто и щиро, я повірила почуттям цього юнака, він досить щирий в них, коли кохаєш, то все навколо змінюється, оживає, і насамперед змінюєшся сам!

Прийшло літо… У садах, гаях, лісах рясно забуяли цвітом квіти, зазеленіли трави. Сонечко, щодня виходячи до праці, додавало їм сили і зігрівало своїм промінням. Від цього квітки ставали іще кращі і виблискували різними барвами, купаючись у промінчиках сонця. Та не довго їм було так весело, приятель Сонечка Дощик десь забарився і настала в тих краях посуха.

Один лише дзвоник, що ріс на лісовій галявині, намагався втриматися із усіх сил, зберігаючи у своїй чашечці краплинку роси, що залишилася від одного дощового ранку. Та не задовго і його сили підупали. Краплинка ставала все меншою і меншою, здавалося що ось і її не стане.

Зажурився дзвоник, а ще більше засмутилася краплинка, дивлячись на те, як все нижче і нижче опускається голівонька дзвоника. Сумно стало краплинці і вона заплакала…

І диво!, дощик почувши плач своєї донечки краплинки засмутився і собі і.. потекли тоді рясні краплини дощу на землю. Як же зраділо усе довкола! Трави і квіти попіднімали свої голівоньки і піднесли свої погляди до неба і до сонеєї любові.