До передвесільного циклу належать обряди, пов’язані з досягненням згоди молодих та їх родин на шлюб: запити, сватання, оглядини й заручини. Запити – це попереднє розвідування родиною молодого про наміри батьків молодої. Цей термін був поширений переважно на Харківщині та Сумщині; на Чернігівщині й Кіровоградщині – «допити», на Івано-Франківщині – «визнавки». На розвідини йшли мама або тато молодого чи хтось із близьких родичів. У кінці XIX – на початку XX ст. звичай попереднього розвідування щодо згоди на сватання перетворюється у ввічливе попередження про прихід сватів.Сватання – перша зустріч представників молодого з молодою та її батьками для досягнення згоди на шлюб. В Україні посередників у сватанні найчастіше називали «старостами», але траплялися також назви «сват», «посланець», «сватач», «говорун». У старости просили близьких родичів, поважних одружених чоловіків. Оскільки успіх сватання залежав і від уміння вести розмову, то, обираючи старшого старосту, брали до уваги такі риси вдачі як комунікабельність і дотепність. Сватати дівчину вирушали пізно ввечері, щоб, на випадок відмови, зберегти сватання у таємниці.
На Черкащині, привітавшись, старости починали традиційну розмову про мисливців, що натрапили на слід куниці (олениці)-красної дівиці, чи купців, що дізнаються про товар тощо. Після традиційних вітань і промов старостів, кликали дівчину й прилюдно запитували її згоди на шлюб. Відповідь нареченої була обов’язковою і вирішальною. Instagram: @viiruu
Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. А ця професія, як відомо, вимагає особливої уваги до дрібниць, відповідальності та серйозності.
Розкрити образ Павлуші також можна завдяки його спільним діям з Ванею. Як відомо зі змісту повісті, хлопчики навряд чи колись мали такі наміри, в рамках яких вони могли комусь нашкодити. Тим не менш, іноді це все-таки відбувалося, оскільки недолік життєвого досвіду і невміння вести деякі справи змушувало допускати їх прикрі помилки, виправити деякі з яких завжди було досить складно.
Окремо варто згадати те, наскільки хорошим другом Павлуша був для Івана. Він завжди допомагав йому в найскладніших життєвих ситуаціях, надавав йому своє повне сприяння у всіх справах, навіть у тих, які могли викликати невдоволення або роздратування з боку дорослих. Незважаючи на відмінність у характері від Івана, Павлуша був дуже хорошим другом і завжди намагався знайти компроміс. Втім, справедливості заради варто помітити, що Іван завжди відповідав йому своєю взаємністю.
Цікава історія пригод маленьких хлопчиків, історія їхньої дружби описана Всеволодом Нестайком в повісті «Тореодори з Васюківки». Цікавих образів в ній досить багато, одним з них є Павлуша Завгородній. Він володіє високими людськими якостями, він грайливий і веселий, про його пригоди дуже цікаво читати.
