Объяснение:
Лесю Украинку называют в народе дочерью Прометея, потому что она прониклась творчеством Тараса Григорьевича Шевченко и понесла дальше эстафету правды, добра и человечности. Ее лирика полна глубокой страсти, нежной задушевности, искренней любви к родной земле, окружающей природе, к своему непокоренного народа.
Драма-феерия "Лесная песня" — это чрезвычайное произведение Леси Украинки — выдающейся украинской поэтессы, писательницы, философа, драматурга. В этом произведении богатство мысли, поэтичность образов и гармоничное единство реальности и фантазии. В "Лесной песне" Леся Украинка ставит и пытается решить вечные во жизни и смерти, любви и ненависти, верности и измены, поиска правды, справедливости.
Однако в драме-феерии есть нечто такое, тцо сегодня звучит особенно остро — это трагическая тема отношений человека с природой. Главные герои "Лесной песни" — это представители человечества и природы. Лукаш крестьянин, представитель человеческого мира. Мавка — ребенок природы, лесная девушка, которая влюбляется в Лукаса и идет к нему жить, оставляя лес, в котором вся ее жизнь, идет к нему, несмотря на то что вся природа против этого. Ее дедушка Леший предупреждает Мавку, что люди жестокие, плохо относятся к природе, что они никогда не смогут принять ее за свою.
Но Мавка, несмотря на все отказы, ушла жить к Лукашу и потерпела там только несчастье, трудности, горе.
Большую роль в "Лесной песне" играет природа. Лес "реагирует" на все переживания Нимфы, на ее душевное состояние. Мавке хорошо, и лес на деревьях распускаются почки; Мавке тяжело от разлуки с Лукашем, и "...все покрывается протяглим печальным волчьим воем... Безлистный лес едва мечтает против пепельного неба черной пустиною, а дальше по опушке тянется растрепанный мрак".
Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
Отже, дружба - це найкращий скарб в житті.
