Мело, крутило по землі,
Що було сили.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Немов безжурний рій комах,
Так сніг лапатий
Летів знадвору попід дах,
Просився в хату.
Завія креслила на склі
Круги та стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Наверх у зблисках вогняних
Злітали тіні.
Сплетіння рук, сплетіння ніг,
Шляхів сплетіння.
Додолу впали — чути тріск —
Два черевички.
Слізьми на сукню капав віск —
Плакала свічка.
І все губилося в імлі
Холодній, білій.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Війнуло з покутя — й вогонь,
Здійнявши крила,
Жар від розпечених долонь
Живив щосили.
Хурделі люті були й злі,
Яке їм діло,
Що десь на нашому столі
Свіча горіла.
