Твір-роздум на тему "Добро чи зло перемогло в повісті-казці "Місце для дракона" пропоную скласти так: "Місце для дракона" - фантастичний твір, у якому головний герой - дракон. На відміну від інших драконів, останній з них є добрим, чуйним та відвертим. Добрий дракон Грицько уособлює найкращі риси. Він зумів приборкати свою хижацьку натуру та розвинути найкращі якості. Тобто Грицько - представник доброго світу. А хто ж уособлює зло? А зло - це людське суспільство з усіма вадами: жагою влади, невмінням організуватися, заздрістю. Суспільство починає обурюватись, що поряд з ними мешкає дракон. Нікого не хвилює, що у цьому випадку не Грицько хижак. І починається вкрай безглузде полювання на нещасну та самотню істоту, яка ніколи нікому не робила поганого. Грицько навіть харчувався не м'ясом, як інші хижаки.Добро чи зло перемагає у казці? Я вважаю, що зло. Це дуже прикро, але Грицько відходить у небуття. А нещадне суспільство продовжує існувати та шукати, кого б знищити наступним.
(народився 1939 року) Народився на Львiвщинi. Навчався у Львiвському унiверситетi. Переслiдувався радянською владою “за антирадянську агiтацiю i пропаганду”, покарання вiдбував на Уралi та в Забайкаллi. Повернувся до Львова у 1981 роцi. Перша книжка поезiй “Вогонь Купала” з’явилася друком у 1966роцi, наступнi твори письменника тривалий час були вiдомi iз “самвидаву” i тiльки у 1991 роцi виданi за кордоном удвох томах: “Пробуджена муза” та “Невольнича муза”. У тому ж таки 1991 роцi в Украïнi з’явилася книжка вибраного “Тринадцять аналогiй”, за яку автора удостоєно Нацiональноï премiï Украïни iменi Т. Г. Шевченка. Остання книжка “Слово триваюче” (1997). У доробку письменника є книжки i для дiтей: “Книжечка для Дзвiнки” (1991). Якi почуття викликала в мене поезiя “Писанка” I. Калинця Поезiя Iгоря Калинця надзвичайно яскрава i самобутня. У нiй пульсує i промениться нацiональний дух, вона випоєна живлющими соками рiдноï землi. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неï торкаються вiршi цього поета. У нихЇ пам’ять нашоï iсторiï та роду, украïнська духовна спадщина. У них живуть воєдино злитi язичництво i християнство. Коли я читала поезiю I. Калинця “Писанка”, то неначе гойдалась у якомусь казковому промiннi. Було таке вiдчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, якВиводить мама дивним писачком По бiлому яйцi восковi взори. Мандрує писанка по мисочках Iз цибулинним золотим узваром. I вже не простi писанки лежать перед моïми очима, а “яснi сонця”, схожi на “дивовижний свiт”. Таким вiн може бути тiльки в дитинствi, коли все здається чарiвним: …буяють буйно квiти у росi, оленi бродять в березневiм соцi. Може, це навiяно символом самоï писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його “дитинство”. Тож дитинство i писанка, менi здається, дуже близькi мiж собою своєю духовнiстю. Тому так бентежить цей вiрш i примушує прочитати його не один раз. Але мене найбiльше вразив образ матерi, яка дала життя поетовi. З ïï рук у “Писанцi” виходять народженi ïï талантом “згустки сонця”. I раптом я зрозумiла: мати Ї це початок усього на землi. Вона народжує людину, запалює в нiй чистий вогонь духовностi i краси. Тiєï святоï писанковоï краси, яку оспiвав i возвеличив у своïй поезiï Iгор Калинець. Менi назавжди закарбується у пам’ятi казковий символ: “яснi сонця” Ї писанки у натруджених маминих долонях.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
