ответ:Поезія «Зелена Євангелія» — приклад пейзажної лірики. Щоправда, у Б.-І. Антонича вона сприймається і як філософська, адже ліричний герой не просто милується красою лемківського пейзажу, дістає від нього естетичне задоволення, а й порушує філософську проблему справжніх цінностей, які має культивувати людина: що для неї важливе, а що — другорядне в житті: «Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!» А справжні цінності — навколо нас: «весна — неначе карусель», «гірське село», «місяць», «сонце», «земля стобарвна». Через чутливе споглядання цієї краси автор розкриває ідею життєствердження (вітаїстичності). Провідний мотив «Зеленої Євангелії» — нерозривна єдність природи й людини.
