Цитатна характеристика олени в повісті 'людина'

ГЕЙ, ВДАРТЕ В СТРУНИ, КОБЗАРІ" Гей, вдарте в струни, кобзарі, 2 4 6 8 Натхніть серця піснями! 2 4 6 Вкраїнські прапори вгорі - 2 4 6 8 Мов сонце над степами... 2 4 6 3-4 складовий ямб Ця поезія - один з найперших відгуків на крах царизму та відродження надій на українську державність: Вкраїнське військо на полях Йде, славою повите. Поет у сповнених радісної мелодійності рядках передає пафос не тільки тих перших тижнів свободи, ай намагається прозирнути у майбутнє, яке видається йому прекрасним: Дзвенять слова мов у сріблі Братерськії, веселі... Поет ще не знає, що незабаром його мрія, подібно згаданим кораблям, розіб’ється об скелі громадянської війни А десь на морі кораблі Розбилися об скелі... І вкраїнське військо ляже трупом на полях розтерзаного краю... Передчуття нещастя відбивається між рядками. Земля схотіла жити знов - Шумлять потужно ріки. Але у центрі поезії пролягає слава героям : Хвала борцям, що на зорі Лягли в холодні ями. Пам’ять про них буде вічно. А їх вчинки надихатимуть потомків.

Князь Ігор — головний герой пам'ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». 

Ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище». 

Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: «молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули». Князя Ігоря було взято у полон. 

Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: «Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця». Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: «Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають». 

Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь «на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком... Полетів соколом над млою...» 

Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: «Землі раді І городи веселі». Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей. 

«Слово о полку Ігоревім» пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — «Слова о полку Ігоревім».