Поставьте в кличний відмінок​

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

    Моя матуся кожного дня робить для мене щось приємне, вона дарує мені свою любов і тепло. Саме це, я вважаю найбільшим у світі добром. Я дуже вдячний їй за це і тому намагаюсь бути слухняним і виховаим. Ще я хочу згадати про те  добро, яке мені дарують й інші члени родини. Вони дають мені цінні  поради, що дійсно допомагають мені вирішувати багато проблем. 

  Я вважаю: добро - це найцінніший скарб, що є в душі кожної людини. І тому так важливо не втрачати його, а просто дарувати рідним і близьким його маленькі шматочкии кожного дня і звичайно ж отримувати його зворотньоⒶ.