Кілька місяців тому мене серед інших було обрано посланцем з толерантності ПРООН в Україні, разом з колегами ми провели десятки заходів різного формату у 17 містах країни.
Хочу в декількох абзацах поділитись головними міфами , що на мій погляд панують щодо питання толерантності в нашій країні.
У рамках комунікаційної кампанії, що отримала назву "Віднайти повагу" і реалізована разом з Міжнародним центром перспективних досліджень, дискусії з десятками людей виявили, що поняття толерантності для більшості пересічних українців настільки розмите і невизначене, що інколи може здатися – геть незрозуміле або занадто відірване від повсякденного життя, щоб звертати на нього увагу.
Водночас, це не заважає більшості з наших співрозмовників щоденно використовувати на практиці ці принципи.
У спілкуванні ми виявили декілька розповсюджених міфів, які панують серед українців у цьому питанні.
Толерантність – це ознака слабкості
Вона притаманна тим, хто не здатен фізично або морально домінувати над іншими.
Насправді, на практиці це поняття має цілком протилежний міфові зміст. Толерантність – це акт волі, свідоме утримання від насилля, коли ми маємо можливість його спричинити.
Для здійснення цього акту необхідні моральні сили, міцна опора життєвого досвіду та набутих цінностей. Натомість спричинення насилля не вимагає від нас духовної чи аналітичної роботи.
Толерантність до інших заважає досягненню особистого успіху та щастя
Насправді ж, толерантність – потужний інструмент досягнення психологічного спокою і щастя в особистому житті.
Ставлячись поважно до оточуючих, людина отримує багато переваг: симпатії рідних та близьких, збільшення кола друзів, що дає впевненість і підтримку в години життєвих складнощів.
Неодноразово підмічено: чим більше друзів, тим щасливіша людина.
Не слід забувати, що взаємоповажне суспільство має економічні переваги: у ньому більший рівень безпеки, саме через це вести бізнес в такому суспільстві комфортніше, збільшується інвестиційна привабливість, а з нею і економічний стан громади, області, країни.
Українське суспільство толерантне
На щастя, це єдиний міф, якому реальність хоча би не протилежна.
На самому початку зустрічей в рамках кампанії ми побіжним поглядом визначали чи толерантне українське суспільство та чи толерантні учасники зустрічі зокрема.
Тотальна більшість людей, з якими ми спілкувались, вважає себе толерантними, хоча при розкритті питання у продовження зустрічі ми швидко виявляли, що кожен із нас ще має докласти зусиль, щоб стати толерантним: провести аналітичну роботу, з опорою на логіку щодо рівності прав або переваг толерантності, а в деяких випадках частіше практикувати співчуття.
Із цього можна зробити важливий висновок: українці вважають себе толерантними, а значить мають бажання бути такими.
Водночас, ми не завжди розуміємо де межа, за якою закінчується толерантність і починається дискримінація.
На мій погляд, актуальним напрямком в рамках підвищення толерантності та взаємоповаги в Україні має стати роз'яснювальна робота щодо найбільш розповсюджених порушень принципів толерантності в нашій державі.
Висловіть свою думку в коментарях: які у вашому оточенні найбільш розповсюджені порушення принципів толерантності?
Мій улюблений міфологічний герой.
Мені дуже подобається міфологія давної Греції та Давнього Риму. Світ безстрашних героїв та жахливих чудовиськ не може оставити байдужим. Герої стародавньої міфології вчать нас бути хоробрими, допомагати слабким та вірити в чудо. Майже всі персонажі міфології викликають в мене почуття захоплення, особливо Геракл та його дванадцять подвигів, боротьба Персея зі страшними чудовиськами, пригоди молодого Персея.
Але серед великої кількості розумних та сильних міфологічних персонажів, більш за всіх мені подобається добрий та справедливий титан Прометей. Його подвиг полягав у тому, що він викрав вогонь у богів Олімпа, щоб поділитися їм з людьми. За його до люди стали незалежними від богів. Герой навчив людей писати та рахувати. Показав населенню деякі ремесла, навчив добувати та робити різні предмети із металу. Раніше не мали змоги виходити в море, а тепер Прометей Показав їм, що можна будувати судна.
Люди навчилися робити ліки та боротися зі хворобами. Коли люди навчилися все робити самі, вони перестали поважати та молитися богам Олімпу. За цей найголовніший бог Олімпу Зевс і захотів покарати доброго титана. За щиру до людям Прометея прикували до скелі. Вдень сонце нещадно палило його тіло, вночі поливав холодний дощ. Але на цьому муки героя не закінчувалися, щодня величезний орел усаджувався на груди Прометею і клював його печінку. Наївшись досита, орел відлітав. Вночі рани титана загоювалися, але на ранок страждання поновлювалися.
Щоб стати вільним Прометею потрібно було відкрити тайне пророцтво для Зевса, але титан не хотів цього робити. Але через деякий час Прометей все ж вирішив до Зевсу і відкрив тайну. Після цього бог і титан помирилися. Геракл, син Зевса, убив орла, який мучив титана, розбив кайдани Прометея, і звільнив його. Скінчилися його муки.
Розповідь про титана Прометея мене захоплює тим, що вчить нас бути мужніми та добрими до тих, хто слабіше. Прометей пожертвував собою, щоб люди змогли жити краще, він проявив себе як сильний та справедливий герой.
