Я дивлюсь на вас,
мамо,
Бо душа ваша — яблуня
Золота, золота...
Бо квітує в ній сонячно
Доброта.
М. Косякевыч
Мати... Красу жінки-матері оспівували з давніх-давен. їй присвячували вірші, поеми, пісні. Художники змальовували її неповторну чарівність. Скільки чудових зображень жінок з малим дитятком на руках! Скільки в погляді матері ніжності, тривоги за майбутнє її рідної крихітки! Так ясно і просто каже прислів'я про те, що мати — це людина, яка найрідніша у всьому світі: "Нема цвіту пишнішого, як маківочка, нема роду ріднішого, як матіночка". Ні за які скарби не придбати матір. Яскраво свідчить про це народна творчість: "Нема того краму, щоб купити маму", "Матері не купити, ні заслужити".
Моя матуся. Це струнка, звичайна, проста жінка. Така приємна у розмові. Без нарікань на долю, без жалів. Як подих вітру. Лагідна така! А якщо і зробить зауваження, то чемно, тихо, ввічливо. "Материн гнів — як весняний сніг: рясно випадає, та скоро розтане".
Як приємно, відчуваючи тепло материної руки, її подих, ніжно пригорнувшись до її плеча, розповісти про свої мрії, поділитись роздумами про прочитану книжку, довірити все те, що хвилює і бентежить... Вона порадить, заспокоє, втішить і підбадьорить.
"На сонці тепло, а біля матері добре". Коли часом я хворію, то моя мила ненька хвилюється, піклується про мене з особливою увагою. "У дитини заболить пальчик, а в мами — серце":
Люблю, коли мама
Для мене співає.
Із мамою вдвох
Сумно нам не буває... Люблю свою маму, —
Ви, певне, так само,
Люблю вже за те,
Що вона — моя мама!
