Дієслово закон перетворити у префіксально суфіксальне дієслово​

Дна годівниця врятує декількох птахівбуває, що зимі потрібно всього кілька годин, щоб вступити у свої права - за ніч укриє снігом землю, будинку, даху, дороги, лісу, поля. і всі ми радуємося, що зима наступила й все белим-бело. нам здається, усі задоволені, що всі приховано під снігом. а от птахам, напевно, нерадісно. де ж тепер їм брати корм? і холодно, і голодно птахам, нашим пернатим друзям. на гілках і проводах сидять, нахохлившись, прилітають ближче до людського житла в надії, що тут знайдуть хоч якусь годівлюхто ж може неборачкам-птахам? тільки ми, люди. тільки ми вміємо робити годівниці. тільки ми можемо розвісити їх на околишніх деревах і насипати в них зернятка й хлібні крихти. довідайтеся, які птахи живуть у вашій місцевості, які в них звички, який корм вони їдять. можна зробити годівницю й повісити у дворі, у найближчому парку, саду або в лісі. можна влаштувати годівницю в себе на і або за вікном. спочатку птахи будуть боятися підлітати до неї, але потім звикнути й ви можете спостерігати, як вони весело скльовують зернятка з дерев'яної дощечки, що ви поставили для них. у дощечки повинні бути бортики, щоб корм не зсипався й дах, щоб його не заносило снігомщо можна насипати в годівницю крім хлібних крихт? просо, овес (можна навіть геркулесовую крупу), пшеницю, кукурудзу. дуже люблять пташки гарбузові й соняшникові насіннячка. для синичок підвісьте на мотузочці шматочок сала. вони впиваються коготками в нього, розгойдуються на ньому як на гойдалці й одночасно клюють його. виглядає це дуже забавно. якщо пташки помітили вашу годівницю і їм частування, то вони будуть прилітати в цю пташину їдальню регулярно. не забувайте підсипати їм корм частіше, буде дуже кривдно, якщо вони прилетять, а їжі немає. зробивши хоча б одну годівницю, ви декільком птахам протриматися в холодні місяці. звичайно, вони не зможуть сказати вам "і", адже вони не вміють говорити. але вони однаково будуть дуже вдячні.

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. У моєму розумінні, бути людиною - це значить виховати в собі високі моральні якості. Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових - це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах. Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина. Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки - це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають. Я гадаю, що справжня людина - це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість. Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей. І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною - це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім’ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу. Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі - передовий виробничник, а вдома - деспот, який тероризує всю сім’ю; у школі - сумлінний учень, а вдома - ледар, який ложки за собою не помиє. А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною». Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли…»