Моє найулюблене дерево- це береза.Вони прикрашають, вулиці українських міст та парки, а також ліси та поля. Буває так що весна ще не запанувала у світі, а під березовою корою стрімко біжать соки.Спершу набухають яскраво-зелені бруньки.Потім розкриваються запашні листочки.Саме дерево прикрашає себе пахучими світло-зеленими сережками.Берізки навесні дарують нам, не тільки свою красу , а ще березовий сік який корисно пити особливо дітям.Треба ерегти берези щоб вони радували нас своєю краою та живильним соком.
Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - МОВА. Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.
Українська мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Ми щиро віримо, що краса і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей. Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки.
Для кожної людини рідний дім – це місце, де можна відпочити від турбот, це захист від незгод, це відчуття підтримки близьких людей, їхнє тепле, ласкаве слово. Слово, мова – це те, що дає нам можливість висловити свої почуття, думки. Наша мова – українська, тому що земля наша – Україна.
Нині українська мова оживає в школах і дитячих садках, на телеекранах, на високому рівні державного спілкування. Адже мова народна – це золотий запас душі народу.
